Коротка відповідь: 28 червня 1996 року. Конституцію України ухвалили і одразу ввели в дію 28 червня 1996 року. Зробила це Верховна Рада України другого скликання на своїй п’ятій сесії, вранці, о 9 годині 18 хвилин, після майже доби безперервного засідання. Референдуму для набуття чинності не знадобилося: текст запрацював у ту саму мить, коли за нього проголосували народні депутати.
| Дата | Подія |
|---|---|
| 24 серпня 1991 | Проголошення незалежності України, стара Конституція УРСР 1978 року лишається чинною |
| 8 червня 1995 | Підписано Конституційний договір між президентом і Верховною Радою на один рік |
| 4 червня 1996 | Перше читання проєкту нової Конституції, 258 голосів «за» |
| 27 до 28 червня 1996 | Фінальне нічне засідання Верховної Ради, робота над останніми поправками |
| 28 червня 1996, 9:18 | Ухвалення і негайне набуття чинності Конституції України, 315 голосів «за» |
Що заважало ухвалити Основний Закон раніше
Незалежність Україна проголосила ще 1991 року, але майже пʼять років після цього в державі формально продовжувала діяти Конституція Української РСР 1978 року, у яку вже встигли внести сотні поправок. Писалася вона під зовсім іншу політичну систему і до середини дев’яностих уже гальмувала будь-яку реформу, від земельної до судової.
Проєктів нового Основного Закону з 1991 року в парламент надходило щонайменше пʼятнадцять, і жоден із них не набирав достатньої підтримки. Президент і Верховна Рада тягнули повноваження кожен на себе, а питання про форму правління, статус мов і власності роками залишалося відкритим.
Сусіди впоралися швидше. Росія ухвалила свою конституцію 12 грудня 1993 року, Румунія ще раніше, 8 грудня 1991 року, а Білорусь прийняла нову конституцію 15 березня 1994 року. Україна була однією з останніх серед колишніх республік СРСР, що на середину дев’яностих усе ще жили за латаною радянською конституцією.
Конституційний договір 1995 року як тимчасове рішення
8 червня 1995 року президент Леонід Кучма і голова Верховної Ради Олександр Мороз підписали Конституційний договір — тимчасову угоду про розподіл влади між гілками, розраховану на рік. Договір навмисно ставив дедлайн: до літа 1996 року повноцінну Конституцію мали ухвалити, інакше механізм узгодження влади знову опинявся в підвішеному стані.
Рік минув, а тексту так і не було. У червні 1996 року політичний тиск на депутатів наростав із двох боків одразу. 26 червня Рада національної безпеки і Рада регіонів публічно розкритикували затягування конституційного процесу.
Ніч на 28 червня: як проходило голосування
Спусковим гачком стала загроза референдуму в обхід парламенту. Наприкінці червня 1996 року Кучма підписав указ про проведення всеукраїнського референдуму щодо Конституції: якщо Верховна Рада не встигне ухвалити текст, президентський варіант винесуть на всенародне голосування. Для парламенту це означало втрату контролю над власним процесом, і депутати сіли за фінальний варіант тексту.
Доопрацьований Тимчасовою спеціальною комісією під керівництвом Михайла Сироти проєкт пройшов перше читання 4 червня 1996 року, зібравши 258 голосів. До другого читання комісія встигла розглянути близько шести тисяч поправок від депутатів. Фінальне засідання розтягнулося на цілу ніч з 27 на 28 червня, і саме цю ніч згодом назвали конституційною.
Депутати сперечалися про кожну статтю тексту. Хтось засинав просто в залі засідань, хтось виходив пити каву щогодини. Голосування завершилося тільки під ранок. Одразу після ухвалення Конституції Верховна Рада окремою постановою звернулася до президента з проханням відкликати указ про референдум, і Кучма це зробив.
315 голосів «за» і що це означало на практиці
О 9 годині 18 хвилин 28 червня 1996 року за прийняття Конституції проголосували 315 народних депутатів — більше за дві третини конституційного складу парламенту (300 голосів). Текст набув чинності негайно, без окремого закону про введення в дію і без референдуму, який в інших країнах часто є обов’язковим етапом ухвалення Основного Закону.
Що саме закріпила Конституція 1996 року
Документ складається з преамбули та 15 розділів. У преамбулі Верховна Рада ухвалює Конституцію від імені українського народу, громадян України всіх національностей. Основний Закон закріпив суверенітет і територіальну цілісність держави. Людину, її життя і гідність визнано найвищою соціальною цінністю. Українську мову зроблено єдиною державною, водночас гарантовано вільний розвиток російської та мов національних меншин.
Стаття 5 визнає носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні народ. Стаття 8 закріпила принцип прямої дії конституційних норм: суд може застосувати статтю Конституції безпосередньо, навіть якщо окремий закон із деталями ще не ухвалили.
Розділ про права людини в тексті 1996 року вийшов одним із найдовших: автори орієнтувалися на європейські конвенції. Окремо прописано право на звернення до суду за захистом своїх прав, право на відшкодування шкоди, завданої державою, і заборону зворотної дії закону, якщо він погіршує становище людини.
Скільки разів Конституцію змінювали після ухвалення
Від 1996 року в текст вносили зміни сім разів. Процедура зміни навмисно жорстка. Зміни до більшості розділів спершу попередньо схвалює більшість конституційного складу Верховної Ради, а на наступній черговій сесії їх мають підтримати щонайменше дві третини. Зміни до розділів I «Загальні засади», III «Вибори. Референдум» і XIII «Внесення змін до Конституції» ухвалюють двома третинами голосів і затверджують всеукраїнським референдумом.
| Рік | Що змінили |
|---|---|
| 2004 | Перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки |
| 2011 | Строки повноважень Верховної Ради, Президента і місцевих рад, дати виборів |
| 2013 | Повноваження Рахункової палати (стаття 98) |
| 2014 | Відновлення редакції 2004 року після скасування її рішенням Конституційного Суду |
| 2016 | Реформа правосуддя, зміни до розділів про судову владу і прокуратуру |
| 2019 (двічі) | Курс держави на членство в ЄС і НАТО; скасування депутатської недоторканності |
Найпомітніша зміна: реформа 2004 року і її доля
8 грудня 2004 року, на піку Помаранчевої революції, Верховна Рада ухвалила зміни, які перевели країну з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську модель і посилили роль парламенту у формуванні уряду. 30 вересня 2010 року Конституційний Суд визнав закон про зміни 2004 року неконституційним через порушення процедури розгляду, і країна повернулася до президентсько-парламентської моделі 1996 року.
У лютому 2014 року, після зміни влади, Верховна Рада відновила редакцію 2004 року. Відтоді ця версія розподілу повноважень і залишається чинною.
День Конституції як державне свято
На згадку про події 1996 року 28 червня в Україні щороку відзначають День Конституції. У мирний час це державний вихідний; під час воєнного стану, запровадженого 2022 року, святкові дні вихідними не є.
У перші роки після ухвалення свято відзначали переважно офіційними заходами: урочистими засіданнями, покладанням квітів, промовами посадовців. Останніми роками формат змістився в бік просвітницьких заходів: лекцій про права людини, відкритих уроків у школах, публікацій державних органів з поясненням окремих статей. У 2022 та наступних роках державні органи 28 червня наголошують саме на статтях про суверенітет і територіальну цілісність.
Поширена помилка про дату ухвалення
Ще 1710 року гетьман Пилип Орлик разом із запорозькою старшиною уклав «Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького» — документ, який вважають однією з перших спроб конституційного обмеження влади в Європі. Чинності він так і не набрав, бо Орлик залишався в еміграції, але текст зберігся і вивчається як памʼятка політичної думки.
Тому 1710 рік іноді називають роком «першої Конституції України», хоча йдеться про документ, який ніколи не діяв як закон. Основний Закон незалежної України з органами влади, судами і чинними правами громадян ухвалено 28 червня 1996 року.
