Коли прийняли Конституцію України: дата і історія

Коротка відповідь: 28 червня 1996 року. Конституцію України ухвалили і одразу ввели в дію 28 червня 1996 року. Зробила це Верховна Рада України другого скликання на своїй п’ятій сесії, вранці, о 9 годині 18 хвилин, після майже доби безперервного засідання. Референдуму для набуття чинності не знадобилося: текст запрацював у ту саму мить, коли за нього проголосували народні депутати.

Що заважало ухвалити Основний Закон раніше

Незалежність Україна проголосила ще 1991 року. Але майже пʼять років після цього в державі формально продовжувала діяти Конституція Української РСР 1978 року, у яку вже встигли внести сотні поправок. Писалася вона під зовсім іншу політичну систему, і до середини дев’яностих уже гальмувала будь-яку реформу, від земельної до судової.

Проєктів нового Основного закону з 1991 року в парламент надходило щонайменше пʼятнадцять. Жоден із них не набирав достатньої підтримки. Президент і Верховна Рада тягнули повноваження кожен на себе, а питання про форму правління, статус мов і власності роками залишалося відкритим.

На тлі сусідів Україна виглядала аутсайдером цього процесу. Росія ухвалила свою конституцію 12 грудня 1993 року, Румунія ще раніше, 8 грудня 1991 року, а Білорусь надала статусу конституційного акту своїй декларації про суверенітет 25 серпня 1991 року, а власне нову редакцію конституції прийняла 15 березня 1994 року. Україна лишалася єдиною серед колишніх республік СРСР, яка на середину дев’яностих усе ще жила за латаною радянською конституцією 1978 року.

Конституційний договір 1995 року як тимчасове рішення

8 червня 1995 року президент Леонід Кучма і голова Верховної Ради Олександр Мороз підписали Конституційний договір. Це була тимчасова угода про розподіл влади між гілками, розрахована рівно на рік. Договір навмисно ставив дедлайн: до літа 1996 року повноцінну Конституцію мали ухвалити, інакше механізм узгодження влади знову опинявся в підвішеному стані.

Рік минув, а тексту так і не було. У червні 1996 року політичний тиск на депутатів наростав із двох боків одразу. 26 червня Рада національної безпеки і Рада регіонів публічно розкритикували затягування конституційного процесу.

Ніч на 28 червня: як проходило голосування

Справжнім спусковим гачком стала загроза референдуму в обхід парламенту. Увечері 27 червня 1996 року, за офіційною версією самого Кучми, він оприлюднив відповідний указ. Той передбачав, що коли Верховна Рада знову не встигне ухвалити текст, президентський варіант Конституції винесуть на всенародне голосування без депутатів. Для парламенту це означало втрату контролю над власним же процесом, і саме після цього депутати сіли за фінальний варіант тексту, розуміючи, що відступати вже нікуди.

Доопрацьований Тимчасовою спеціальною комісією під керівництвом Михайла Сироти проєкт пройшов перше читання 4 червня 1996 року, зібравши 258 голосів. До другого читання комісія встигла розглянути близько шести тисяч поправок від депутатів. Фінальне засідання розтягнулося на цілу ніч з 27 на 28 червня, і саме цю ніч згодом назвали конституційною.

Депутати сперечалися про кожну статтю тексту. Хтось засинав просто в залі засідань, хтось виходив пити каву щогодини. Голосування завершилося тільки під ранок, коли вже почало світати за вікнами сесійної зали. Одразу після ухвалення Конституції Верховна Рада окремою постановою звернулася до президента з проханням відкликати указ про референдум. Кучма це зробив, бо мета указу як інструмента тиску була вже досягнута.

315 голосів «за» і що це означало на практиці

О 9 годині 18 хвилин 28 червня 1996 року за прийняття Конституції проголосували 315 народних депутатів. Цього вистачало з великим запасом навіть для конституційної більшості. Текст набув чинності негайно, без окремого закону про введення в дію і без референдуму, який в інших країнах часто є обов’язковим етапом ухвалення Основного закону.

Що саме закріпила Конституція 1996 року

Документ складається з преамбули та 14 розділів. У преамбулі Верховна Рада ухвалює Конституцію від імені українського народу, громадян України всіх національностей. Основний Закон закріпив суверенітет і територіальну цілісність держави. Людину, її життя і гідність визнано найвищою соціальною цінністю. Українську мову зроблено єдиною державною, а водночас гарантовано вільний розвиток російської та мов національних меншин.

Окремо варто відзначити статтю 5: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні визнається народ. А стаття 8 закріпила принцип прямої дії конституційних норм: суд може застосувати статтю Конституції безпосередньо, навіть якщо окремий закон із деталями ще не ухвалили.

Розділ про права людини в тексті 1996 року вийшов одним із найдовших, і це не випадковість. Автори свідомо орієнтувалися на європейські конвенції, а не тільки на радянську традицію декларативних прав без реального механізму захисту. Окремо прописано право на звернення до суду за захистом своїх прав, право на відшкодування шкоди, завданої державою, і заборону зворотної дії закону, якщо він погіршує становище людини.

Скільки разів Конституцію змінювали після ухвалення

Від 1996 року в текст вносили зміни сім разів. Процедура зміни навмисно жорстка: для різних розділів потрібно від двох третин до трьох четвертих голосів від конституційного складу Верховної Ради. Деякі розділи, наприклад про територіальний устрій, додатково вимагають затвердження всеукраїнським референдумом.

Найпомітніша зміна: реформа 2004 року і її доля

8 грудня 2004 року, на піку Помаранчевої революції, Верховна Рада ухвалила зміни, які перевели країну з президентсько-парламентської на парламентсько-президентську модель. Ці зміни заразом посилили роль парламенту у формуванні уряду. Ця редакція проіснувала не безхмарно. 30 вересня 2010 року Конституційний Суд визнав закон про зміни 2004 року неконституційним через порушення процедури розгляду, і країна повернулася до президентської моделі 1996 року.

У лютому 2014 року, після зміни влади, Верховна Рада відновила редакцію 2004 року окремим законом, визнавши рішення суду часів Януковича таким, що не мало юридичної сили. Відтоді ця версія розподілу повноважень і залишається чинною.

День Конституції як державне свято

На згадку про події 1996 року 28 червня в Україні щороку відзначають День Конституції, офіційний державний вихідний. Це один із небагатьох випадків, коли дата державного свята прямо повторює дату історичної події, а не прив’язана до неї умовно, як буває з деякими іншими пам’ятними днями.

У перші роки після ухвалення свято відзначали переважно офіційними заходами: урочистими засіданнями, покладанням квітів, промовами посадовців. Останніми роками формат змістився в бік просвітницьких заходів: лекцій про права людини, відкритих уроків у школах, публікацій державних органів з поясненням окремих статей. У 2022 та наступних роках святкування 28 червня відбувається в умовах повномасштабної війни, і державні органи традиційно наголошують саме на статтях про суверенітет і територіальну цілісність.

Поширена помилка про дату ухвалення

Ще 1710 року гетьман Пилип Орлик разом із запорозькою старшиною уклав документ, який в Україні прийнято називати однією з перших спроб конституційного обмеження влади в Європі, “Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького”. Чинності він так і не набрав, бо Орлик залишався в еміграції, але текст зберігся і вивчається як памʼятка політичної думки.

Звідси й типова плутанина: іноді 1710 рік називають роком «першої Конституції України», хоча йдеться про зовсім інший документ, який ніколи не діяв як закон незалежної держави. Конституція у звичному значенні цього слова, тобто Основний Закон реально незалежної України з органами влади, судами і чинними правами громадян, з’явилася саме 28 червня 1996 року, і жодної іншої дати для цієї події в українській правовій історії немає.