Коли вперше перевели годинники в Україні?

Щовесни й щоосені соцмережі вибухають однаковими жартами про недоспану годину, а я щоразу думаю про те, що мало хто взагалі замислюється, звідки ця традиція в українців узялася. Виявляється, історія тут набагато довша й заплутаніша, ніж просто “з часів СРСР”, і почалася вона ще за років сто до того, як більшість із нас народилися.

1916 рік, перший стрибок стрілок на українських землях

Формально першими у світі літній час запровадили Німеччина та Австро-Угорщина під час Першої світової війни, аби економити вугілля. І оскільки західноукраїнські землі, Галичина, Буковина, Закарпаття і Волинь, на той момент входили саме до складу Австро-Угорської імперії, вже 30 квітня 1916 року стрілки годинників там уперше посунули на годину вперед. Тобто перше в історії українських земель переведення часу сталося не через якісь місцеві потреби, а просто тому, що так вирішили у Відні заради воєнної економії ресурсів.

1918-1919 роки, короткий, але яскравий український епізод

Далі почалося щось цікавіше. У 1918 році, разом із переходом на григоріанський календар, годинники на українських землях перевели на середньоєвропейський час. А вже в 1919 році, у розпал визвольних змагань, Державний Секретаріат Військових Справ видав власне розпорядження, перевести стрілки з 13 квітня по 14 вересня. Це, мабуть, найменш відома, але по-своєму символічна деталь усієї цієї історії, перша спроба зробити переведення часу справою власне української держави, а не чужого рішення, ухваленого десь у столиці іншої імперії.

Декретний час 1930-х, коли Україна жила “попереду” сонця

У радянський період, з 1930 року, запровадили так званий “декретний” час, постійний зсув відносно поясного часу без будь-яких сезонних коливань. Тобто на відміну від сучасної практики, тут не переводили стрілки туди-сюди двічі на рік, просто раз і назавжди зсунули час уперед і жили так десятиліттями. Декретний час скасували в УРСР лише у 1990 році, вже напередодні незалежності.

1981 рік, перше по-справжньому масове переведення для всієї країни

А ось справжнє, регулярне сезонне переведення, те, до якого ми звикли сьогодні, з’явилося лише 1 квітня 1981 року за рішенням Ради Міністрів СРСР. Для більшості українців, які жили тоді у східних і центральних областях, це стало першим у житті реальним досвідом переведення годинника, тоді як захід країни вже мав подібну практику ще з часів Австро-Угорщини. Виходить доволі показова деталь: до 1981 року в межах однієї країни існував внутрішній часовий розкол, захід переводив стрілки ще з імперських часів, а схід про це взагалі не знав.

1996 рік, постанова, яка досі визначає правила гри

Уже в незалежній Україні порядок переведення часу закріпили постановою Кабінету Міністрів від 13 травня 1996 року “Про порядок обчислення часу на території України”. Саме цей документ визначив звичну нам схему, перехід на літній час в останню неділю березня о третій ночі, і повернення на зимовий в останню неділю жовтня о четвертій ранку. З того часу основна механіка не змінювалася, змінювалися хіба дискусії навколо доцільності самої практики.

2024 рік і закон, який так і не запрацював

У 2024 році Верховна Рада ухвалила законопроєкт №4201, ініційований Русланом Стефанчуком, який мав скасувати сезонне переведення годинників. Але президент цей документ так і не підписав, тому попри формальне ухвалення закону, українці й далі щовесни та щоосені переводять стрілки за старою схемою. Тобто ситуація доволі парадоксальна: закон технічно є, а традиція все одно триває.

А хто взагалі це все придумав

Тут теж є цікава деталь, яку рідко згадують повністю. Ідею економити світловий день ще у 1784 році жартома запропонував Бенджамін Франклін, порахувавши, скільки свічок заощадила б Франція, якби люди прокидалися раніше. Але серйозно цю ідею почав просувати вже британець Вільям Віллетт на початку двадцятого століття, і хоча сам він так і не дожив до ухвалення закону про літній час у Британії, помер за рік до цього, у Петтс-Вуді досі стоїть пам’ятний сонячний годинник на його честь.

Horas non numero nisi aestivas

Символічно, що цей годинник досі назавжди виставлений саме на літній час, навіть узимку, ніби данина людині, яка все життя доводила британському парламенту, що варто зсунути час на годину.

Наостанок

Історія переведення годинників в Україні виявляється значно довшою за просту фразу “з радянських часів”. Тут і воєнна економія Австро-Угорщини 1916 року, і власне українське рішення часів визвольних змагань, і радянський декретний час, і зрештою закон 2024 року, який ухвалили, але так і не запустили в дію. Виходить, що ми й досі живемо в тій самій дивній паузі, коли формальне рішення скасувати переведення вже існує на папері, а стрілки все одно продовжують рухатися двічі на рік.