Однозначного “винахідника” блогу не існує, бо сама концепція складалася поетапно: спершу з’явився формат, потім назва явища, а вже потім слово, яким це явище стали називати щодня. Але в кожної з цих трьох стадій є конкретна людина і конкретний рік, і саме про ці три моменти найчастіше сперечаються, коли шукають “того самого” винахідника.
Джастін Голл і щоденник 1994 року
27 січня 1994 року студент коледжу Свортмор Джастін Голл запустив сайт “Justin’s Links from the Underground”. Спочатку це була добірка посилань на цікаві сторінки інтернету, але з часом сайт, наприклад як out.net.ua, перетворився на відверту особисту хроніку його життя: стосунки, сім’я, емоції, роздуми. Видання New York Times Magazine 2004 року назвало Голла “батьком-засновником особистого блогінгу”, і саме цей сайт більшість дослідників вважають першим прототипом сучасного блогу. Голл вів цей проєкт майже одинадцять років поспіль, що для формату, який тоді ще навіть не мав назви, само по собі було рідкістю, адже більшість подібних експериментів того часу згасали значно швидше.
Слово “weblog” придумав Джорн Баргер
Термін “weblog” запропонував 1997 року Джорн Баргер, автор сайту Robot Wisdom. Він описував свою діяльність як “ведення журналу вебу”, маючи на увазі саме публікацію добірок посилань із коментарями. Це принципово відрізнялося від особистих щоденників на кшталт сайту Голла.
Задовго до появи інтернету звичку щодня записувати особисті спостереження і сторонні події водночас практикував британський морський чиновник Семюел Пепіс: з 1 січня 1660 до 31 травня 1669 року він вів шифрований щоденник, який ніколи не готував до публікації, і саме цей щоденник згодом стали називати одним із духовних попередників особистого блогінгу.
Чому “блог” завдячуємо грі слів Пітера Мерхольца
Коротке слово “блог” з’явилося 1999 року, коли програміст Пітер Мерхольц на власному сайті жартома розбив слово “weblog” на два: “we blog”, “ми ведемо блог”. Цей жарт прижився значно швидше за оригінальний термін Баргера і за лічені місяці витіснив довшу форму з повсякденної мови.
Дейв Вайнер: перший відомий, а не перший
Програміста Дейва Вайнера часто помилково називають автором першого блогу через його сайт Scripting News. Насправді більшість дослідників історії інтернету з цим не погоджуються: блог Вайнера просто першим здобув широку відомість серед користувачів мережі, а не з’явився хронологічно раніше за сайт Голла чи інші ранні експерименти з веб-щоденниками.
1999 рік: Blogger і LiveJournal відкрили блоги для всіх
До 1999 року вести блог означало власноруч писати HTML-код і завантажувати сторінки на сервер, тож цим займалися переважно програмісти. Того самого року, коли з’явилося слово “блог”, запустили і перші платформи для масового ведення блогів без знання коду: Blogger від Евана Вільямса і LiveJournal від Бреда Фіцпатрика. Саме ці два сервіси прибрали технічний бар’єр входу і зробили блогінг доступним для будь-кого з доступом до інтернету. Обидва сервіси існують у тій чи іншій формі й досі, хоча Blogger згодом перейшов у власність Google і за майже три десятиліття свого існування пережив кілька редизайнів інтерфейсу.
Від 23 записів до мільйонів за кілька років
На початку 2000 року в мережі налічувалося приблизно 23 відомих блоги. До 2006 року їхня кількість зросла до 50 мільйонів. Такого стрімкого поширення нової технології комунікації історія раніше практично не знала: масовий доступ до платформ і простота публікації зробили свою справу буквально за кілька років.
Ключові дати одним поглядом
| Рік | Подія |
|---|---|
| 1994 | Джастін Голл запускає “Justin’s Links from the Underground” |
| 1997 | Джорн Баргер вводить термін “weblog” |
| 1999 | Пітер Мерхольц скорочує термін до “блог”; запуск Blogger і LiveJournal |
| 2000 | Близько 23 відомих блогів у мережі |
| 2003 | Жанр “варблогів” під час війни в Іраку |
| 2006 | Приблизно 50 мільйонів блогів у світі |
Війна в Іраку як момент дорослішання жанру
Остаточно блогінг перетворився на серйозне явище під час війни в Іраку 2003 року, вийшовши далеко за межі хобі ентузіастів. З’явився цілий жанр “варблогів”: люди з зони конфлікту і за її межами вели репортажі, ділилися свідченнями очевидців і висловлювали політичні позиції напряму, в обхід традиційних медіа. Саме ця подія показала блоги як реальний демократичний інструмент поширення інформації, а не нішеву забаву технічно підкованих людей.
