Вулкани класифікують за трьома незалежними ознаками: формою конуса, активністю і характером виверження. Ці три шкали не заважають одна одній: те саме утворення описують водночас як стратовулкан, сплячий вулкан і вулкан з плініанським типом виверження.
За формою розрізняють щитові вулкани, стратовулкани, шлакові конуси, лавові куполи і кальдери. За активністю вулкан буває діючим, сплячим або згаслим. За характером виверження геологи виділяють гавайський, стромболіанський, вулканський, плініанський і пелейський типи. Кожна з трьох шкал має власний критерій і власні межі.
Щитові вулкани: пологі конуси з рідкої лави
Щитовий вулкан будують майже виключно рідкі базальтові потоки, тому конус виходить пологим і широким, схожим на щит воїна, покладений на землю. Схили рідко перевищують кут 10 градусів, а в діаметрі такі вулкани сягають десятків кілометрів. Виверження таких вулканів здебільшого спокійні: лава витікає з центрального жерла або з тріщин на схилах і повільно розтікається на десятки кілометрів. Кілауеа і Мауна-Лоа на Гаваях — класичні щитові вулкани, а Мауна-Лоа заввишки 4169 метрів лишається найбільшим діючим вулканом планети.
Стратовулкани: шаруваті конуси з вибуховим характером
Стратовулкан (композитний вулкан) складається з чергування шарів застиглої лави, попелу, уламків і бомб, і в перерізі виглядає як шарувата піраміда. Круті схили, які часом перевищують 30 градусів, тримаються завдяки густій в’язкій лаві і мережі дайок, що зміцнюють конус зсередини. Магма стратовулканів насичена газом і кремнеземом сильніше, ніж у щитових, тому виверження чергують спокійні лавові потоки з різкими вибухами. Фудзіяма, Рейньєр і Сент-Хеленс належать саме до цього типу. Стратовулкани найчастіше загрожують населеним пунктам поблизу, бо поєднують круті схили з вибуховою поведінкою.
Шлакові конуси і лавові куполи: менші форми рельєфу
Шлаковий конус утворюється за лічені місяці чи роки з окремих згустків застиглої лави, викинутих з одного жерла, і рідко перевищує 300 метрів висоти. Мексиканський Парикутин, що з’явився просто серед кукурудзяного поля в 1943 році, за перші дев’ять років виріс до 365 метрів. Лавовий купол росте зсередини: настільки в’язка лава, що не може розтектися, накопичується над жерлом і роздуває купол, немов тісто. Купол Новарупта на Алясці показує цей тип у чистому вигляді: приблизно 240 метрів у діаметрі і 60 метрів заввишки.
Кальдери і супервулкани: наслідок обвалу
Кальдера утворюється не наростанням, а провалом: після того, як магматична камера під вулканом спустошується, покрівля над нею обвалюється. Діаметр западини зазвичай становить від півтора до двадцяти кілометрів, хоча деякі витягнуті структури сягають майже сотні кілометрів. Кратерне озеро в Орегоні заповнило саме таку кальдеру після виверження 7700 років тому, а глибина озера перевищує 590 метрів. Супервулканом називають систему, здатну дати виверження магнітудою 8 за шкалою VEI, тобто викинути понад 1000 кубічних кілометрів матеріалу. Прикладами таких систем є Йеллоустоун, Тоба і Таупо; останнє супервиверження Таупо сталося приблизно 25 500 років тому, хоча менші виверження там траплялися й пізніше, зокрема близько 232 року нашої ери.
Порівняння п’яти форм в одній таблиці
| Форма | Механізм росту | Приклад |
|---|---|---|
| Щитовий вулкан | Накопичення рідких базальтових потоків | Мауна-Лоа, Гаваї |
| Стратовулкан | Чергування шарів лави і попелу | Фудзіяма, Японія |
| Шлаковий конус | Викид згустків застиглої лави з одного жерла | Парикутин, Мексика |
| Лавовий купол | Внутрішнє розпирання в’язкою лавою | Новарупта, Аляска |
| Кальдера | Обвал покрівлі спустошеної магматичної камери | Кратерне озеро, Орегон |
Діючий, сплячий чи згаслий: як визначають статус вулкана
Класифікація за формою нічого не каже про те, чи вулкан здатний вивергатися завтра, тому в геології окремо існує шкала активності. Смітсонівський інститут веде глобальну базу Global Volcanism Program і враховує як потенційно активні вулкани, що мали хоча б одне виверження за голоцен, тобто за останні 11 700 років, а не лише за час, який зафіксували письмові джерела. Сплячий вулкан мав виверження в голоцені, проте зараз не проявляє ознак активності. Згаслим вважають вулкан, під яким магматична камера вичерпана або охолола настільки, що нове виверження геологічно малоймовірне. Межа між сплячим і згаслим станом умовна: жодна пряма методика не визначає стан магматичної камери на глибині з повною певністю.
П’ять типів виверження за силою і характером
Гавайський тип дає спокійні фонтани рідкої лави заввишки до кількох сотень метрів. Фонтани можуть бити годинами чи добами поспіль, а потоки розтікаються на кілометри, перш ніж застигнути. Стромболіанський тип, названий за вулканом Стромболі в Італії, викидає порції лави і шлаку кожні кілька хвилин через лопання великих газових бульбашок у жерлі. Вулканський тип дає короткі різкі вибухи в’язкої магми, здатні розігнати уламки понад 350 метрів за секунду і підняти попіл на кілька кілометрів. Плініанський тип, найпотужніший з п’яти, утворює колону попелу заввишки до 50 кілометрів; саме так вивергалися Везувій 79 року і Сент-Хеленс у 1980 році. Пелейський тип дає розпечені лавини з попелу і газу, які мчать схилом швидше, ніж можна втекти: виверження Мон-Пеле 1902 року вбило близько 30 000 людей за лічені хвилини.
Скільки вулканів насправді діють одночасно
За даними Global Volcanism Program станом на 31 березня 2026 року в базі числиться 853 вулкани з підтвердженими голоценовими виверженнями і ще 1214 — з імовірною, але не підтвердженою остаточно голоценовою активністю. З них 47 вивергалися протягом 2026 року, а 41 мав виверження, що тривало на момент підрахунку, — приблизно 4,8 відсотка підтвердженого голоценового фонду. Тобто в кожен момент часу вивергається менше однієї двадцятої вулканів, здатних вивергатися взагалі, а решта перебуває в спокої, що може тривати роками або тисячоліттями. Ці цифри змінюються з кожним новим підтвердженим виверженням.
Вулканічні Карпати: де в Україні шукати давні вулкани
Діючих вулканів в Україні немає, але вулканічний рельєф є. Найпомітніший приклад — Вигорлат-Гутинське вулканічне пасмо, яке тягнеться через Закарпаття від Словаччини до Румунії. Пасмо складають андезити, базальти і туфи, що вилилися в неогені; вік окремих лавових товщ різниться, і для регіону наводять лише усереднені оцінки. Базальтові кар’єри поблизу Берегового і колонади застиглої лави на відслоненнях лишилися саме від цього періоду вулканізму. Мінеральні й термальні джерела Закарпаття, включно з відомими бальнеологічними курортами, пов’язують із залишковим теплом тієї самої вулканічної системи, а не з поточним магматизмом.
Грязьові вулкани Криму: чому це не вулкани в геологічному сенсі
На Керченському півострові налічують близько 50 грязьових вулканів, найактивніші серед них — Булганацька та Тарханська групи. Ці утворення не пов’язані з магмою: гази, здебільшого метан, піднімаються з глибини 5-7 кілометрів крізь розломи в антиклінальних складках і виносять на поверхню пластичну глину. Постійно діючі конуси рідко перевищують два метри, а періодично діючі, як-от Джау-Тепе, виростають до 60 метрів і здатні супроводжуватися локальними поштовхами і займанням газу. Слово «вулкан» тут описує форму і механізм виверження, а не природу речовини. Дані про ці вулкани описують стан, зафіксований обстеженнями до 2014 року: нових досліджень на окупованій території немає.
