Клавіатуру для введення тексту винайшов американець Крістофер Летем Шоулз. У 1868 році він разом із Карлосом Гліденом і Семюелом Соулом отримав патент США № 79265 на друкарську машинку. Розкладку клавіш, яка згодом отримала назву QWERTY, Шоулз розробив, щоб зменшити заклинювання важелів під час швидкого набору. Це відповідь про клавіатуру як пристрій для набору тексту.
Музична клавіатура виникла на кілька століть раніше і має інше походження. Тому питання «хто винайшов клавіатуру» насправді розпадається на два різних питання залежно від того, який пристрій мається на увазі.
Три різні клавіатури під однією назвою
Слово «клавіатура» об’єднує три технічно не пов’язані речі. Перша, музична, це ряд важелів, які керують звуковисотним механізмом органа чи фортепіано. Друга, друкарська, це ряд клавіш, які через важелі приводять у рух друкарські літери машинки. Третя, комп’ютерна, це електронний пристрій введення, який успадкував розташування клавіш від друкарської машинки, але працює на іншому фізичному принципі. Джерела в українській видачі здебільшого змішують ці три історії в одну лінію, хоча між появою органної клавіатури і появою клавіатури комп’ютера пройшло понад дві тисячі років.
Клавішні музичні інструменти до появи друкарської машинки
Найдавніший відомий клавішний механізм, гідравлос, працював на воді. Він з’явився в Стародавній Греції приблизно в третьому столітті до нашої ери. Середньовічні органи успадкували принцип ряду важелів для керування звуком. Близько 1700 року італійський майстер Бартоломео Крістофорі побудував перше фортепіано з механізмом, що дозволяв змінювати гучність залежно від сили удару по клавіші. Ця лінія розвитку клавіші не має прямого технічного зв’язку з друкарською машинкою. Перші конструктори друкарських пристроїв у дев’ятнадцятому столітті свідомо запозичили саме форму фортепіанної клавіатури для розташування літер.
Спроби до Шоулза, які не стали робочим пристроєм
Першу відому спробу запатентувати пристрій для механічного друку зробив англійський інженер Генрі Мілль ще в 1714 році. Він отримав патент від імені королеви Анни на машину для друкування літер по одній, послідовно, так, як при письмі. Жодного зразка цієї машини не збереглося. Історики техніки не мають підтверджень, що її взагалі було побудовано, тому Мілля коректніше називати автором ідеї, а не винахідником робочого пристрою. За два наступні століття різні винахідники пропонували десятки конкуруючих схем. Італієць П’єлєгріно Туррі близько 1808 року сконструював друкарський апарат для незрячої знайомої. Дослідники історії техніки нараховують до півсотні таких спроб, зроблених різними людьми до того, як Шоулз, Гліден і Соул зібрали свою машину влітку 1867 року в майстерні Кляйнштойбера в Мілвокі.
Патент 1868 року і перший робочий прототип
Заявку на удосконалення в друкарських машинах троє винахідників подали в жовтні 1867 року. Патент США № 79265 вони отримали 23 червня 1868 року. На кресленні до патенту зображено 21 клавішу, розташовану двома рядами чорних і білих кнопок за зразком фортепіанної клавіатури. Ранній прототип працював ненадійно: під час швидкого набору сусідні літерні важелі стикалися одне з одним і заклинювали механізм. Основна робота наступних років пішла не на саму ідею клавіатури, а на розв’язання цієї механічної проблеми.
Чому розкладка отримала саме такий вигляд
Поширене твердження, ніби розкладку QWERTY навмисно зробили незручною, щоб сповільнити машиністок, не підтверджується технічною історією питання. Реальна мета була протилежною: розвести по клавіатурі літери, які в англійській мові часто йдуть парами, наприклад «th» чи «he», щоб відповідні важелі фізично не опинялися поруч. Тоді вони не зчіплювалися під час швидкого набору. Це рішення про механіку важелів, а не про зручність пальців. Розкладка здається нелогічною з погляду частоти вживання літер, хоча в 1868 році логіка була суто інженерною.
Локальні варіанти розкладки клавіш
QWERTY поширилася по світу разом із машинками Remington, але для мов з іншим набором частих літер розкладку переробляли. У Франції та Бельгії прижилася AZERTY з іншим порядком верхнього ряду, у Німеччині та частині Центральної Європи QWERTZ, де літери Z і Y поміняні місцями відповідно до частоти вживання в німецькій мові. Кириличну розкладку ЙЦУКЕН для друкарських машинок розробили в Російській імперії наприкінці дев’ятнадцятого століття за тим самим принципом розведення частих буквосполучень. Саме вона з незначними модифікаціями лягла в основу української розкладки на клавіатурах з кириличними літерами. Українська розкладка відрізняється від російської лише кількома клавішами: місцем літер І, Ї та Ґ, які додали під наявні кириличні символи. Жодна з цих розкладок не виникла з нуля: усі вони успадкували геометрію клавіш від того самого прототипу 1868 року і лише переставили літери під конкретну мову.
Від патенту до прилавка: три різні дати
Плутанина між роками 1868 і 1873 в українських матеріалах по темі виникає тому, що це різні події одного процесу. У 1868 році Шоулз, Гліден і Соул отримали патент. Це дата винаходу. У березні 1873 року Шоулз підписав контракт із зброярською компанією E. Remington and Sons на виробництво машинки. Це дата комерційної угоди. Перші машинки під назвою «Sholes and Glidden Type Writer» надійшли в продаж у 1874 році. Це дата виходу на ринок. Усі три дати правильні одночасно, бо відповідають на різні запитання: коли ідею захистили патентом, коли її продали виробнику і коли пристрій став доступний покупцям.
| Рік | Подія |
|---|---|
| прибл. 1700 | Бартоломео Крістофорі будує перше фортепіано з клавішним механізмом |
| 1714 | Генрі Мілль патентує ідею друкарського пристрою у Великій Британії, робочого зразка не збереглося |
| 1867 | Шоулз, Гліден і Соул будують перший робочий прототип у Мілвокі |
| 1868, 23 червня | патент США № 79265 на друкарську машинку |
| 1873, 1 березня | контракт із E. Remington and Sons на виробництво |
| 1874 | перший продаж машинки «Sholes and Glidden Type Writer» |
| 1878 | Remington No. 2 отримує клавішу Shift для верхнього і нижнього регістру |
| 1986/1987 | розширена 101-клавішна розкладка стає стандартом для комп’ютерних клавіатур |
Клавіша Shift і перехід до сучасного вигляду
Перша комерційна модель уміла друкувати лише великими літерами. Регістр з’явився тільки в моделі Remington No. 2 у 1878 році разом із клавішею Shift. Назва клавіші буквально описує механічну дію зсуву каретки для друку рядкової літери тим самим важелем, що й прописної. Саме ця модель задала кількість і розташування клавіш. Машинка 1868 року цього ще не мала. Розкладка Remington No. 2 без суттєвих змін перейшла на друкарські машинки двадцятого століття.
Як розкладка друкарської машинки стала клавіатурою комп’ютера
Коли в другій половині двадцятого століття з’явилися електричні друкарські машинки, а згодом термінали для роботи з комп’ютерами, розробники не проектували розташування клавіш заново. Вони перенесли вже звичну машиністкам розкладку QWERTY на новий електричний пристрій введення. Механічна причина, через яку виникла ця розкладка, тобто заклинювання металевих важелів, у клавіатурі без важелів уже не діяла. Звичка мільйонів машиністок виявилася сильнішою за інженерну логіку, тому розкладку перенесли без змін. У 1986/1987 роках виробники комп’ютерів додали блок функціональних клавіш і окрему групу керування курсором, довівши число клавіш до розширеного стандарту, який залишається базовим і сьогодні.
Що лишається предметом суперечок істориків
Питання, чи саме Шоулз одноосібно придумав послідовність літер QWERTY, чи вона склалася поступово за участю інвестора Джеймса Денсмора і телеграфістів, які тестували ранні моделі, серед істориків техніки не має єдиної версії. Кресленики різних етапів прототипу показують різні варіанти розташування літер між 1867 і 1873 роками. Прямих записів про те, хто саме запропонував фінальний порядок, не збереглося. Це не заважає впевнено називати Шоулза автором патенту і головним конструктором машини. Точнішим формулюванням буде «розробив у співпраці з командою», а спрощення до одного імені пропускає внесок Денсмора і Гліденa.
Скільки років минуло з моменту винаходу
Станом на 2026 рік від патенту 1868 року минуло 158 років. Від першого продажу машинки в 1874 році, тобто від моменту, коли клавіатура фактично потрапила до рук покупців, минуло 152 роки. Розрив між патентом Генрі Мілля 1714 року і патентом Шоулза становить 154 роки. Ця цифра довша за всю історію клавіатури від Шоулза до сьогодні. Вона показує, наскільки повільно йшов шлях від першої ідеї друкарського пристрою до працездатної машини.
