На запит “хто винайшов інтернет” немає одного прізвища. Інтернет складався з кількох незалежних технологій, які поєднали за понад тридцять років. Пол Баран і Дональд Девіс незалежно один від одного запропонували ідею пакетної комутації в середині 1960-х. Команда ARPA під керівництвом Ленарда Клейнрока запустила мережу ARPANET у 1969 році. Вінтон Серф і Роберт Кан у 1974 році описали протокол TCP/IP, який дозволив різним мережам працювати як одна. Тім Бернерс-Лі у 1989 році додав до вже існуючого інтернету всесвітню павутину, сервіс, який більшість людей і мають на увазі, коли кажуть “інтернет”.
Кожен із цих людей вирішував свою частину задачі в різний час і часто не знав про роботу інших. Тому коректна відповідь на запит виглядає не як ім’я, а як перелік етапів з датами. Нижче ці етапи розібрані по черзі, з розрахунком того, скільки років пішло на кожен крок.
Пакетна комутація: ідея, без якої мережі не було б
До середини 1960-х дані між комп’ютерами передавали так само, як телефонний дзвінок: лінію займали на весь час з’єднання. Пол Баран з дослідницької організації RAND у США запропонував інший принцип. Повідомлення розбивається на невеликі блоки, кожен блок іде своїм маршрутом і збирається назад на приймачі. Незалежно від нього подібну ідею розробив Дональд Девіс у британській Національній фізичній лабораторії, і саме Девіс запропонував термін “пакет”. Ленард Клейнрок у той самий період побудував математичну теорію черг, яка пояснювала, чому такий обмін даними ефективніший за пряме з’єднання.
Жоден з трьох не будував працюючу мережу. Вони описали лише принцип: як передавати дані так, щоб втрата частини маршруту не зупиняла обмін.
ARPANET: перша працююча мережа (1969)
Агентство ARPA Міністерства оборони США профінансувало проєкт, який мав перевірити ідею пакетної комутації на практиці. 29 жовтня 1969 року студент UCLA Чарлі Кляйн під керівництвом Клейнрока спробував передати слово “login” на комп’ютер Стенфордського дослідницького інституту. Система впала після двох літер, тому першим повідомленням в історії мережі стало “lo”. Повне слово пройшло годиною пізніше, після перезапуску.
До грудня 1969 року до мережі додали ще два вузли, Каліфорнійський університет у Санта-Барбарі та Університет Юти. Так виникли чотири перших вузли ARPANET. Мережа лишалася закритою, доступною тільки дослідницьким установам, і жодного публічного доступу до неї в 1969 році не було.
Поширений міф: чи створили мережу заради ядерної війни
Із дослідженням Барана в RAND пов’язаний окремий міф: нібито ARPANET побудували, щоб військове командування пережило ядерний удар. Сам Баран у 1964 році справді описував розподілену мережу зв’язку саме як засіб живучості на випадок атаки, і це історичний факт. Але фінансування й запуск ARPANET через п’ять років вели інші люди з іншим завданням. Керівник напряму досліджень ARPA Роберт Тейлор та директор агентства Чарльз Герцфельд, які в 1966 році ухвалили рішення про проєкт, згодом окремо заявляли, що воєнні міркування не були причиною. Метою була нестача потужних комп’ютерів: дослідники в різних університетах не мали спільного доступу до наявних машин, і мережа мала вирішити саме це.
Обидва твердження не суперечать одне одному, якщо розрізняти джерело ідеї і мотив її втілення. Принцип живучості, розроблений Бараном, справді ліг в основу пакетної комутації. Рішення профінансувати ARPANET прийняли з інших причин, не пов’язаних із протистоянням ядерній атаці.
TCP/IP: протокол, що об’єднав мережі в одну
ARPANET була однією мережею. Проблема, яку вирішували далі, полягала в іншому: як з’єднати кілька різних мереж, побудованих на різних принципах, в одну систему. Вінтон Серф і Роберт Кан у 1974 році опублікували статтю з описом протоколу, який вони назвали Transmission Control Protocol. Пізніше його розділили на дві частини, TCP та IP, звідки й пішла назва TCP/IP. На розробку остаточної специфікації і тестування пішло дев’ять років після публікації статті.
1 січня 1983 року ARPANET примусово перевели зі старого протоколу NCP на TCP/IP. Дату називають “прапорним днем”, бо перехід зробили одночасно для всіх під’єднаних вузлів, і хости, які не встигли оновитися, на певний час випали з мережі. У розробку початкових ідей, на яких будувався TCP/IP, зробив внесок і француз Луї Пузен. Його мережа CYCLADES першою застосувала принцип дейтаграм, пакетів, які не залежать один від одного в тому самому потоці даних.
Електронна пошта і символ @ (1971)
Рей Томлінсон, програміст компанії BBN, у 1971 році пристосував наявну програму для локальних повідомлень так, щоб вона працювала через ARPANET. Йому знадобився символ, який відокремлював би ім’я користувача від назви комп’ютера, і Томлінсон обрав “@” тому, що той майже не використовувався в іменах і мав зрозуміле значення “у, на”. Зміст першого тестового листа він пізніше назвати не зміг: за його словами, лист був абсолютно незапам’ятовуваним.
Всесвітня павутина: не інтернет, а сервіс на ньому
Тут і виникає найпоширеніша плутанина. Інтернет це інфраструктура: мережі, кабелі, протокол TCP/IP, який визначає, як пакети даних знаходять адресата. Всесвітня павутина, World Wide Web, це один із сервісів, які працюють поверх цієї інфраструктури, поряд з електронною поштою чи передачею файлів. Тім Бернерс-Лі, працюючи в CERN, запропонував павутину у 1989 році, а перший сайт запрацював у 1990 році. Публічний доступ до вебу відкрили в 1991 році, через двадцять два роки після першого повідомлення ARPANET.
Коли хтось каже “я зайшов в інтернет, щоб почитати новини на сайті”, він насправді користується вебом через інтернет. Різниця здається дрібницею, поки мова не заходить про дату винаходу: у ці два питання часто відповідають однією датою, хоча йдеться про різні технології з різницею у двадцять років.
Скільки років пішло на кожен крок
Якщо порахувати проміжки між етапами, стає видно, що інтернет не з’явився одномоментно, а нарощувався шарами.
| Рік | Подія | Хто | Років від ідеї пакетної комутації |
|---|---|---|---|
| 1964-1965 | Ідея пакетної комутації | Пол Баран, Дональд Девіс, Ленард Клейнрок | 0 |
| 1969 | Перше повідомлення в ARPANET | Чарлі Кляйн, Ленард Клейнрок | 4-5 |
| 1971 | Перший мережевий лист, символ @ | Рей Томлінсон | 6-7 |
| 1974 | Опис протоколу TCP | Вінтон Серф, Роберт Кан | 9-10 |
| 1983 | Перехід усієї ARPANET на TCP/IP | Джон Постел, робоча група ARPA | 18-19 |
| 1989-1991 | Всесвітня павутина, публічний доступ | Тім Бернерс-Лі | 25-27 |
| 1995 | Закриття державної опорної мережі NSFNET, початок комерційного інтернету в США | Національний науковий фонд США | 30-31 |
Від ідеї до публічного комерційного інтернету пройшло три десятиліття, а не один прорив. Кожен наступний етап додавав шар, а не замінював попередній.
Чому дату “народження” інтернету називають по-різному
Один з українських текстів з видачі стверджує, що вчені досі сперечаються, який рік вважати роком заснування, 1969 чи 1983. Це не суперечка джерел, а різні відповіді на різні питання. 1969 рік це дата першого сигналу між двома комп’ютерами в межах однієї експериментальної мережі. 1983 рік це дата, коли протокол TCP/IP, той самий, що працює і зараз, став обов’язковим для всіх вузлів ARPANET. 1995 рік це дата, коли мережа перестала бути державним науковим проєктом і відкрилася для комерційного використання. Кожна з трьох дат правильна для свого визначення “інтернету”, і жодна не скасовує інші.
Чому в інтернету немає одного винахідника
Інтернет побудований шарами, і кожен шар вирішував окрему задачу. Нижній шар, фізична передача пакетів, з’явився завдяки Барану, Девісу і Клейнроку. Середній шар, адресація і з’єднання різнорідних мереж, це робота Серфа і Кана. Верхній шар, прикладні сервіси на кшталт пошти і вебу, додали Томлінсон і Бернерс-Лі вже після того, як нижні шари запрацювали. Жоден з них не міг би зробити свій крок без попереднього, і жоден не проєктував систему цілком. Питання “хто винайшов інтернет” фактично питає, хто спроєктував усі три шари одночасно, а такої людини не існує за визначенням задачі.
Що в цій історії спрощено
Список вище не вичерпний. Систему доменних імен запропонував Пол Мокапетріс у 1983 році, приблизно тоді ж, коли ARPANET перейшла на TCP/IP, і без неї адреси довелося б пам’ятати числами. Апаратуру для перших вузлів ARPANET, так звані Interface Message Processor, будувала команда BBN під керівництвом Френка Гарта. Свій внесок у концепцію дейтаграм зробила французька мережа CYCLADES під керівництвом Луї Пузена, і саме її принципи Серф і Кан частково використали в TCP. Історія українського під’єднання до глобальної мережі в цей текст не входить, це окрема тема з власним колом джерел.
