Піаніно завжди є фортепіано, а фортепіано не завжди піаніно. Фортепіано — узагальнена назва клавішного струнного інструмента з молоточковою механікою. У межах цієї назви існують два конструктивні види — піаніно і рояль. Піаніно розташовує струни, деку і механізм вертикально, рояль — горизонтально. Тому питання про різницю між піаніно і фортепіано за суттю зводиться до різниці між піаніно і роялем.
Плутанина виникає через побутову мову. В Україні словом «фортепіано» часто називають навчальний предмет у музичній школі, а словом «піаніно» — конкретний інструмент, що стоїть удома. Рояль у цій розмові майже завжди випадає, хоча саме він є другим видом фортепіано.
Фортепіано як назва родини, піаніно як один із двох видів
Термін «фортепіано» походить від італійських слів forte і piano — «гучно» і «тихо». Назва описувала головну перевагу нового інструмента перед клавесином. Клавесин видає звук завжди однакової гучності, а фортепіано дозволяє грати від найтихішого piano до найгучнішого forte залежно від сили удару по клавіші. Перший інструмент такого типу близько 1700 року побудував у Флоренції італійський майстер клавесинів Бартоломео Крістофорі. Він мав горизонтальну форму, успадковану від клавесина. Слово «піаніно» теж італійське і буквально означає «маленьке фортепіано»: це зменшувальна форма від «piano». Слово «рояль» походить із французької мови, від royal — «королівський».
Чому струни розташовані по-різному
У роялі струни, дека і механіка лежать в одній горизонтальній площині, що повторює форму клавесина. У піаніно ту саму довжину струн і площу деки розгорнули вертикально, щоб вписати інструмент у кімнату. Найраніший відомий вертикальний інструмент 1739 року побудував італійський майстер Доменіко Дель Мела. На початку XIX століття поширилися високі вертикальні рояли, у яких струни йшли вгору від рівня клавіш; за форму їх прозвали «жирафовими». Компактного вигляду піаніно набуло близько 1800 року, коли Джон Айзек Хокінс пустив струни вниз, до самої підлоги. Це рішення й перетворило вертикальний рояль на піаніно в сучасному розумінні.
Механіка: подвійна репетиція рояля проти одинарної в піаніно
Головна практична різниця між піаніно і роялем — у механізмі, що передає рух пальця на молоточок. У роялі механіка лежить під струнами і використовує силу тяжіння: після удару молоточок падає назад під власною вагою. Важіль репетиції встигає повернутися в робоче положення ще до того, як клавіша повністю піднялася. Цю схему називають подвійною репетицією (double escapement), і запатентував її французький майстер Себастьєн Ерар у 1821 році. Завдяки їй піаніст може вдарити ту саму ноту повторно, майже не відпускаючи клавішу, що особливо важливо у швидких пасажах і трелях. Перший, ще недосконалий механізм повторення Ерар запатентував 1808 року, а остаточну версію з подвійною репетицією довів до ладу лише до 1821 року.
У піаніно механіка стоїть вертикально перед струнами. Тяжіння не здатне повернути молоточок у вихідне положення, тому повернення забезпечують пружини. Таку схему називають одинарною репетицією, і вона вимагає майже повного відпускання клавіші перед повторним ударом. Основу сучасної механіки піаніно розробив англійський майстер Роберт Ворнум у першій половині XIX століття, і вона досі лежить в основі більшості піаніно. У кількох преміальних моделях, наприклад у деяких піаніно C. Bechstein, механіку підсилюють додатковими пружинами репетиції, що частково наближає відгук клавіатури до рояльного, хоча повноцінної подвійної репетиції у вертикальній конструкції немає. Різниця відчутна у швидких повторюваних нотах, а в повільній грі клавіатури піаніно і рояля відчуваються схоже.
Чи справді рояль звучить голосніше за піаніно
Гучність і насиченість тону визначає передусім площа деки і довжина струн. Тому високе піаніно з довгими басовими струнами може звучати не тихіше за невеликий беби-рояль, а в нижньому регістрі — навіть насиченіше.
Реальна перевага рояля в іншому: кришка відкривається вгору і спрямовує звук у зал. Кришку піаніно більшість власників тримає закритою, а дека дивиться у стіну. Тож різницю в гучності на практиці часто створює спосіб встановлення інструмента.
Розміри: від консольного піаніно до концертного рояля
Розмір визначає довжину басових струн, а від неї залежить, наскільки повно і низько звучить нижній регістр. Орієнтовні діапазони наведено в таблиці.
| Тип інструмента | Висота або довжина | Довжина басових струн |
|---|---|---|
| Консольне піаніно | 105-110 см | 90-100 см |
| Стандартне піаніно | 122-130 см | 130-150 см |
| Малий (беби) рояль | 150-160 см | 150-160 см |
| Середній рояль | 170-190 см | до 180 см |
| Концертний рояль | 230-274 см | до 210 см |
Кількість клавіш у сучасних інструментів однакова: і піаніно, і рояль мають 88 клавіш і діапазон трохи більше семи октав. Виняток становлять старі інструменти, у яких буває 85 клавіш.
Скільки підлоги потрібно кожному з інструментів
Стандартне піаніно займає на підлозі прямокутник шириною приблизно 150 см і глибиною 60 см, тобто близько 0,9 квадратного метра. Малий рояль довжиною 150 см при тій самій ширині корпуса займає фігуру у формі крила, а з урахуванням відкритої кришки і місця для піаніста потрібно щонайменше 2,2 квадратного метра — приблизно в два з половиною раза більше, ніж для піаніно. Концертному інструменту довжиною понад 2,7 метра потрібна вже не кімната, а зала.
Вага і перевезення
Стандартне піаніно важить приблизно 150–260 кілограмів залежно від висоти і матеріалу корпуса. Малий рояль важить трохи більше, орієнтовно 250–350 кілограмів, а концертний — до 500 кілограмів. Причина не тільки в розмірі: чавунна рама рояля витримує більший загальний натяг струн, тому рама і дека важчі. Піаніно на другий поверх вузькими сходами зазвичай піднімають двоє-троє вантажників, а рояль майже завжди вимагає зняття ніжок і спеціального обладнання. Перед переїздом заздалегідь виміряйте ширину дверних прорізів і сходового маршу: саме ці цифри найчастіше визначають, чи пройде інструмент без розбирання.
Чи відрізняється догляд і налаштування
Обидва інструменти потребують настроювання приблизно двічі на рік. Горизонтальна дека рояля відкрита зверху і сильніше реагує на перепади вологості й температури, тому рояль вимогливіший до стабільного мікроклімату. Регулювання механіки рояля також складніше і дорожче: подвійна репетиція має більше рухомих деталей, ніж пружинна схема піаніно, а майстрів, здатних якісно її налаштувати, менше.
А як щодо цифрового піаніно
Цифрове піаніно відтворює звук за допомогою семплів або синтезу і не має струн і деки. Клавіатура кращих моделей імітує вагу і відгук молоточкової механіки, але подвійної репетиції рояля в акустичному сенсі в ній немає, тому дотик цифрового інструмента лише наближається до акустичного.
Що обрати, якщо різниця важлива на практиці
Для початківця, який грає гами і повільні п’єси, різниця в репетиції майже не відчутна, і компактне піаніно повністю покриває навчальні потреби. Для просунутого учня чи виконавця, який грає трелі, тремоло і швидкі повторювані пасажі, подвійна репетиція рояля дає відчутну перевагу в контролі. Простір, бюджет і вартість перевезення часто вирішують більше, ніж сама механіка, тому вибір варто робити після пробної гри на обох видах. Деякі салони пропонують оренду інструмента на кілька тижнів перед покупкою — це дешевший спосіб перевірити, яка механіка підходить учню.
