Вірт: скорочення від «віртуальний секс», обмін текстовими повідомленнями, фото, голосовими або відео сексуального характеру між людьми, які спілкуються лише онлайн, без фізичного контакту. Формат визначають самі учасники: чат, відеозв’язок, голосові повідомлення або їх поєднання.
Питання, яке навколо цього слова виникає найчастіше, розпадається на два різних. Перше стосується стосунків: чи вважати вірт зрадою партнеру. Друге стосується права: що загрожує, якщо матеріали з такого спілкування опиняться поза межами приватної переписки. Відповіді на них не збігаються. Плутанина між двома площинами шкодить читачеві більше, ніж сам факт вірту, бо змушує шукати юридичну відповідь на психологічне питання і навпаки.
Формати вірту і чим він відрізняється від порнографії
Юридично і побутово вірт не тотожний порнографії. Порнографія як категорія стосується матеріалів, призначених для поширення і споживання третіми особами. Вірт за визначенням двосторонній: матеріал створюється й лишається між двома учасниками, які добровільно беруть у ньому участь. Різниця здається дрібницею, але саме вона визначає, яка стаття закону взагалі може застосовуватись, якщо матеріал вийде за межі приватної переписки. Формати всередині вірту не рівноцінні за ризиком. Текстове листування залишає менше слідів, ніж фото чи відео. Голосові повідомлення й відеодзвінки записати третій стороні складніше, ніж зробити скриншот чату, хоча програмне записування екрана усуває й цю різницю. Окрему проблему створюють фотографії: файл із камери телефона за замовчуванням містить метадані з геолокацією зйомки. Саме ці дані, а не зображення, найчастіше видають адресу чи маршрут людини, якщо файл передати без очищення.
Чому в мережі людина поводиться інакше, ніж офлайн
Психолог Джон Сулер описав це явище 2004 року як ефект онлайн-розгальмування: анонімність, відсутність зорового контакту і відкладеність реакції співрозмовника знижують внутрішній контроль людини за тим, що вона говорить чи показує. Механізм працює в обидва боки. Той самий брак зорового контакту, що дозволяє відвертіше говорити про інтимне, водночас заважає оцінити, кому насправді довіряєш матеріал і що ця людина з ним зробить далі. Рішення, ухвалене в стані розгальмування, тому варто перевіряти вже після розмови, коли контроль повертається.
Чи вважається вірт зрадою партнеру
Однозначної відповіді на це питання не існує. Це не ухилення, а точна характеристика самого питання: воно належить до розряду оцінних, а не фактичних. Психотерапевт і сексолог Олександр Іванов у коментарі виданню OBOZ.UA пояснює, що межа проходить не через сам факт вірту, а через прозорість перед партнером. Коли обидва в парі знають про такі активності одне одного і погоджуються з цим, вплив на стосунки може бути нейтральним або навіть позитивним. Інша ситуація виникає, коли один з партнерів робить це приховано: партнер, який про це дізнається, як правило, сприймає приховування як зраду незалежно від того, чи був фізичний контакт із третьою особою.
Головна причина конфліктів навколо вірту не в самому факті, а в замовчуванні
Іванов називає корінь проблеми не сексуальним, а комунікаційним. Пари, що прожили разом 10-15 років, рідко обговорюють межі того, що прийнятно поза стосунками онлайн. Розбіжність поглядів вони виявляють уже постфактум, коли довіра вже похитнулась.
Люди втратили великий дар підтримки комунікації
Олександр Іванов, психотерапевт, сексолог, OBOZ.UA, 2020
Практичний висновок з цього не в оцінці вірту як такого, а в тому, що межі варто узгоджувати заздалегідь. Коли партнери проговорюють правила до того, як хтось із них їх перетнув на власний розсуд, сам предмет суперечки часто зникає раніше, ніж встигає виникнути.
Юридичний ризик виникає не через вірт, а через збереження й поширення матеріалів
Сам факт вірту між дорослими людьми за взаємною згодою закону не порушує. Ризик з’являється в момент, коли матеріал зберігає один з учасників, а тим більше коли його показують третім особам, викладають публічно чи використовують для тиску. Окремого закону про «порнопомсту» в Україні немає. Лабораторія цифрової безпеки в матеріалі від листопада 2020 року вказує, що суди для таких справ застосовують дві інші статті Кримінального кодексу, написані для ширших ситуацій. Одна регулює обіг порнографічних матеріалів як категорії товару, друга захищає приватність інформації про особу незалежно від її характеру.
Що передбачає стаття 301 Кримінального кодексу
Стаття 301 КК регулює ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів. До вірту вона застосовна тоді, коли збережений матеріал далі розповсюджують серед третіх осіб.
| Частина статті | Що охоплює | Санкція |
|---|---|---|
| Частина 1 | Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів | Штраф від 1000 до 4000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, пробаційний нагляд або обмеження волі до 3 років |
| Частина 2 | Кіно- та відеопродукція, комп’ютерні програми порнографічного характеру, розповсюдження серед неповнолітніх | Штраф від 2000 до 5000 неоподатковуваних мінімумів, обмеження або позбавлення волі до 5 років |
| Частина 3 | Повторні дії, вчинені групою; отримання доходу у великому розмірі | Позбавлення волі від 3 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади до 3 років |
Що передбачає стаття 182 Кримінального кодексу
Стаття 182 КК стосується не порнографії як категорії, а порушення недоторканності приватного життя: незаконного збирання, зберігання, використання чи поширення конфіденційної інформації про особу. Саме ця стаття точніше описує ситуацію, коли скриншоти особистого листування чи фото показують стороннім без наміру розповсюджувати їх як комерційний контент. Прикладом такої ситуації може бути показ одному спільному знайомому чи публікація в закритій групі.
| Частина статті | Що охоплює | Санкція |
|---|---|---|
| Частина 1 | Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення або поширення конфіденційної інформації про особу | Штраф від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів, виправні роботи до 2 років, пробаційний нагляд або обмеження волі до 3 років |
| Частина 2 | Ті самі дії, вчинені повторно; дії, що заподіяли істотну шкоду | Пробаційний нагляд, обмеження або позбавлення волі від 3 до 5 років |
Наскільки часто ці статті реально застосовують саме до вірту
Тут проходить межа, яку варто розводити окремо. У масовій уяві стаття 301 звузилась до «закону про порнопомсту». На практиці це не так. Лабораторія цифрової безпеки нарахувала близько 700 судових справ за статтею 301 з 2016 по 2020 рік. Лише 7 з них стосувались поширення інтимних матеріалів колишнім партнером без згоди. Це означає, що на випадки, подібні до вірту, який хтось оприлюднив, припадає близько одного відсотка всіх справ за цією статтею. Решта стосується обігу порнографічного контенту в його звичному, комерційному розумінні. Стаття існує і теоретично застосовна. Судова практика саме для приватних конфліктів між колишніми партнерами лишається вкрай нечисленною, а це означає малу передбачуваність результату для того, хто звертається по захист.
Обмеження чинного регулювання
Відсутність окремої статті означає, що кваліфікація конкретного випадку залежить від того, які докази має слідство і як слідчий чи суддя тлумачить наявні норми. Постраждалій стороні доводиться доводити істотну шкоду для важчої санкції за статтею 182 або доводити факт розповсюдження за статтею 301, а формальних критеріїв для цього закон не встановлює. Додаткову складність вносить те, що переписка часто зберігається на серверах месенджерів поза українською юрисдикцією. Отримати звідти дані для доказової бази слідству буває довше й важче, ніж у справах з паперовими доказами. Дискусія про декриміналізацію статті 301 для порнографії між повнолітніми за взаємною згодою в Україні триває на рівні електронних петицій до Верховної Ради. Це предмет обговорення, тому наведені в таблицях санкції лишаються чинними станом на підготовку цього матеріалу.
Цивільний позов як окремий шлях захисту
Крім кримінального переслідування, у постраждалої сторони є цивільний шлях, який часто випускають з уваги: стаття 297 Цивільного кодексу України закріплює право кожного на повагу до гідності та честі і прямо дозволяє звернутися до суду з позовом про їх захист. Ця норма не вимагає доводити склад злочину, досить довести факт порушення особистого немайнового права. Стаття 23 Цивільного кодексу окремо визначає моральну шкоду, зокрема душевні страждання від приниження честі й гідності. Встановлено, що вона відшкодовується незалежно від майнової шкоди та від того, чи відкрито кримінальне провадження. На практиці це означає, що цивільний позов можна подати паралельно зі зверненням до поліції або замість нього, якщо зібраних доказів не вистачає для кримінальної справи. Розмір відшкодування визначає суд з урахуванням глибини страждань і обставин конкретного випадку.
Як знизити ризик до того, як він став юридичним питанням
Практичні кроки лежать не в площині права, а в площині домовленостей до того, як щось відбулось. Варто узгоджувати з партнером по переписці, чи зберігає він матеріали і чи видаляє їх після розмови. Варто уникати в кадрі деталей, що ідентифікують особу: обличчя, помітних татуювань, елементів інтер’єру, які легко впізнати спільним знайомим. Зникаючі повідомлення знижують ризик випадкового витоку, але не усувають його повністю, бо скриншот можливий у будь-якому месенджері незалежно від налаштувань автоматичного видалення. Варто також розділяти акаунти для такого спілкування і для решти цифрового життя, щоб витік в одному не розкривав особу через пов’язані профілі. Найнадійніший захист не технічний, а поведінковий: не надсилати те, що небажано побачити стороннім людям, незалежно від обіцянок співрозмовника і рівня довіри до нього на момент розмови.
