Фембой: хто це?

Термін “фембой” я зустрічаю дедалі частіше не лише в нішевих спільнотах, а й у звичайних коментарях під фото чи відео, і майже завжди помічаю, що люди вкладають у нього щось своє. Хтось описує так стиль одягу, хтось, сексуальну орієнтацію, хтось узагалі плутає це з трансгендерністю. Спробуємо розібратися, що це слово насправді означає, і чому плутанина навколо нього виникає не випадково.

Що означає слово буквально

Фембой, це поєднання англійських “feminine” (жіночний) і “boy” (хлопець). Термін описує чоловіка чи хлопця, який приймає чи демонструє елементи традиційно жіночого стилю, поведінки або зовнішності, при цьому зберігаючи власну чоловічу ідентичність. Тут і криється перше важливе уточнення, яке плутає більшість людей: фембой не є синонімом трансгендерності. Це не про зміну статі чи гендерної ідентичності, а про спосіб вираження, макіяж, одяг, манери, які традиційно вважаються жіночними.

Три речі, які фембой автоматично не означає

• Не означає трансгендерну ідентичність. Фембой за визначенням залишається чоловіком за самоідентифікацією, просто виражає себе через елементи, які культурно закріплені за жіночністю.
• Не означає крос-дресинг у сенсі перевдягання заради маскування. Хоча одяг, спідниці, сукні, гольфи, справді часто є частиною естетики, це радше повсякденне самовираження, а не костюм для окремого випадку.
• Не вказує на сексуальну орієнтацію. Фембої можуть мати будь-яку орієнтацію, гетеросексуальну, гомосексуальну чи будь-яку іншу, сам термін описує вираження гендеру, а не потяг.

Це та плутанина, яка найчастіше й призводить до образливого чи некоректного вживання слова, коли людина автоматично приписує іншому і трансгендерність, і орієнтацію, і навіть характер лише на основі стилю одягу.

Як термін пройшов шлях від образи до самоідентифікації

За даними української Вікіпедії, у дев’яностих роках слово вживалося переважно принизливо, як спосіб висміяти чоловіка за недостатньо “мужню” поведінку чи зовнішність. Ситуація почала змінюватися вже в інтернет-культурі, і з 2020-х термін здебільшого перестав нести образливе навантаження, перетворившись на самоідентифікацію: молоді чоловіки самі почали використовувати це слово, щоб описати власне вираження через жіночі прикраси, одяг, макіяж, а також більшу емоційну чутливість і вразливість, риси, які традиційна маскулінна культура довго вважала небажаними для чоловіків.

Естетика і стиль

Візуально фембой-естетика тяжіє до м’яких, ніжних елементів, спідниці, сукні, гольфи, легкий чи виразний макіяж, аксесуари, які традиційно асоціюються з жіночим гардеробом. Але жорсткого дрес-коду тут немає, як немає і єдиного “правильного” ступеня прояву цих елементів, хтось обмежується легким макіяжем, хтось вибудовує повний образ навколо цієї естетики.

Чесно про те, у якому контексті слово вживається найчастіше

Тут варто сказати прямо те, що обходять стороною більшість енциклопедичних описів: у побутовому вжитку, особливо в англомовному сегменті інтернету, термін дуже часто зустрічається саме в сексуалізованих контекстах, а не в нейтрально-описових. Це означає, що назвати цим словом малознайомого чоловіка з жіночними рисами зовнішності прямо в обличчя цілком може прозвучати некоректно чи навіть образливо, навіть якщо сам мовець не мав такого наміру. Різниця між нейтральним культурним описом і побутовим, часто фетишизованим вживанням слова, це саме той нюанс, який варто розуміти перед тим, як вживати термін щодо конкретної людини.

Ширший контекст: андрогінність як психологічна норма

Психологи вже давно розглядають поєднання традиційно чоловічих і жіночих рис у поведінці не як аномалію, а як цілком здоровий варіант гендерного самовираження. Ще у 1970-х дослідниця Сандра Бем розробила теорію психологічної андрогінності, за якою людина, здатна поєднувати риси обох гендерних полюсів залежно від ситуації, часто демонструє кращу психологічну гнучкість, ніж та, що жорстко тримається лише одного набору “дозволених” рис. Фембой-естетика в цьому світлі виглядає не якимось новим, дивним явищем, а радше сучасним, візуально яскравим проявом значно старішої психологічної ідеї.

Наостанок

Фембой, це термін про вираження гендеру через одяг, манери й зовнішність, а не про зміну статі, не про сексуальну орієнтацію і не про крос-дресинг у вузькому сенсі. Слово пройшло шлях від образи дев’яностих до самоідентифікації двадцятих років, але водночас досі несе на собі відбиток сексуалізованого побутового вжитку, і саме ця подвійність, а не сама естетика, найчастіше стає причиною непорозумінь навколо нього.