Які бувають вулкани: повна класифікація

Більшість шкільних матеріалів обмежуються переліком назв, щитовий, стратовулкан, кальдера, без пояснення, чому саме така форма утворюється в кожному випадку. Насправді форма вулкана майже завжди пряме відображення властивостей магми, яка через нього виходить, і саме ця логіка робить класифікацію зрозумілою, а не просто списком термінів для запам’ятовування.

Класифікація за формою

Форма вулкана визначається насамперед в’язкістю магми і характером виверження, тому саме з цього варто починати розуміння класифікації.

Щитові вулкани

Утворюються з дуже рідкої, текучої базальтової лави, яка не встигає застигнути на схилах і розтікається на великі відстані, формуючи пологий, широкий купол, що нагадує лежачий щит воїна, звідси й назва. Мауна-Лоа на Гаваях, один з найвідоміших прикладів, має основу довжиною понад сто двадцять кілометрів саме через таку властивість лави текти далеко від жерла.

Стратовулкани (шаруваті)

Класична конічна форма, знайома більшості за зображеннями, формується через в’язкішу магму, яка застигає ближче до жерла, а не розтікається далеко. Через це вулкан росте шарами застиглої лави, попелу й пемзи, що чергуються одне з одним при кожному новому вивержені, поступово утворюючи високий конус. Саме густа, в’язка магма також частіше закупорює жерло, через що тиск газів накопичується і призводить до потужніших, вибухових вивержень порівняно зі щитовими вулканами.

Шлакові конуси

Менші за розміром вулкани, які формуються з уламків застиглої лави й попелу, викинутих із жерла і осілих навколо нього конусом. Зазвичай не досягають значної висоти й часто виникають як побічні, паразитичні утворення на схилах більшого вулкана.

Кальдерові вулкани

Кальдера, це велика западина чи кратер, що утворюється не поступовим ростом, а навпаки, обваленням верхівки вулкана після потужного виверження, коли підземна магматична камера спорожняється і поверхня над нею просідає. Кракатау в Індонезії, приклад саме такого механізму утворення.

Тріщинні вулкани

Замість одного центрального жерла тут лава виливається через довгі тріщини земної кори, пов’язані з глибинним розколом. Рідка базальтова магма розтікається з таких тріщин, утворюючи великі лавові покриви на значній площі, а не окремий конус.

Підводні вулкани

Розташовані під водою, і саме вони нерідко стають причиною появи нових островів після серії вивержень, коли накопичена лава й порода піднімаються вище рівня моря. Реюньйон в Індійському океані, приклад острова вулканічного походження.

Класифікація за активністю

Крім форми, вулкани прийнято ділити за станом активності, і тут важливо розуміти, що межі між категоріями доволі умовні.

Діючі вулкани

Вулкани, які вивергалися в історичний час чи вважаються здатними вивергнутися знову найближчим часом на основі геологічних спостережень.

Уснулі (сплячі) вулкани

Вулкани, які тривалий час не проявляли активності, але зберігають підземну магматичну систему і теоретично здатні відновити виверження в майбутньому, тому їх не відносять до остаточно згаслих.

Згаслі вулкани

Вулкани, про діяльність яких не збереглося історичних відомостей, і геологічні дані вказують на відсутність активної магматичної системи під ними, тобто повторне виверження вважається малоймовірним.

Класифікація за типом виверження

Ця система класифікації має цікаву історію: перша систематизація типів виверження запропонована ще 1907 року італійським науковцем Джузеппе Меркаллі, а згодом доповнена дослідниками Альфредом Лакруа і Германом Вольфом у 1914 році. Назви типів виверження походять від конкретних вулканів, де вперше детально описали відповідний характер вибуху чи витікання лави.

Гавайський тип

Названий за вулканом Мауна-Лоа: спокійне, без різких вибухів, витікання рідкої лави з центрального жерла й бокових кратерів, яке розтікається на великі відстані.

Стромболіанський та вулканічний типи

Пов’язані з густішою магмою, яка частково закупорює жерло. Виверження тут переривчасті, з відносно короткими, але потужними вибухами, що повторюються з певною періодичністю протягом тижнів чи місяців, викидаючи вулканічні продукти на висоту до двадцяти кілометрів.

Вулкани поза Землею

Вулканічна активність зафіксована не тільки на нашій планеті. На Марсі розташований Олімп, найвища відома гора Сонячної системи вулканічного походження, висотою приблизно двадцять один кілометр, що значно перевищує будь-який земний вулкан. Активний вулканізм також зафіксований на Іо, супутнику Юпітера, де він одна з найпомітніших геологічних особливостей.

Вулканічні структури в Україні

Хоча активних вулканів на території країни немає, давні мезокайнозойські вулканічні структури збереглися в межах гірських систем Карпат і Криму, як нагадування про геологічну активність, що відбувалася в цих регіонах у минулі геологічні епохи.