Дивергентне мислення породжує багато варіантів розв’язання однієї задачі, конвергентне звужує ці варіанти до одного. Психолог Джой Гілфорд увів цей поділ у 1950 році, коли шукав пояснення, чому стандартні тести інтелекту погано вимірюють здатність людини вигадувати нове. Різниця не в силі мислення, а в напрямку руху думки: розширення поля варіантів проти звуження до рішення.
На практиці обидва процеси чергуються, кожен займає окрему фазу роботи. Дизайнер спершу накидає десяток макетів, це дивергентна фаза, потім відкидає дев’ять і доопрацьовує один, це конвергентна фаза. Людина, яка вміє тільки розширювати варіанти, застрягає в перегляді ідей і не доходить до рішення. Людина, яка вміє тільки звужувати, обирає перше прийнятне рішення і пропускає варіанти, які виявилися б кращими.
Звідки взялися терміни
Джой Пол Гілфорд запропонував поділ мислення на конвергентне і дивергентне в межах моделі структури інтелекту, яку він розробляв з кінця 1940-х років. Модель описувала інтелект як систему з трьох вимірів одночасно: операція мислення, тип змісту і форма продукту. Комбінація цих вимірів давала спершу 120 окремих здібностей, пізніше модель розрослася до 150, а потім до 180 клітинок за рахунок дроблення категорій.
Психометричні перевірки геометричної структури куба не підтвердили, і на її місце прийшли ієрархічні моделі інтелекту. Проте одна ідея з моделі Гілфорда вижила і залишається робочою: розрізнення дивергентної і конвергентної продукції як двох різних операцій мислення, а не двох ступенів однієї здібності. Саме цю частину моделі використовують сьогодні в освіті та управлінні, а куб зі 180 клітинками лишився історичним епізодом.
Дивергентне мислення: що це і як його впізнати
Дивергентне мислення запускається завданням без єдиної правильної відповіді: назвати якомога більше застосувань для цеглини, придумати кілька заголовків до одного тексту, знайти три різні причини одного явища. Мета не якість першої-ліпшої ідеї, а кількість і розмаїття варіантів на виході. Гілфорд назвав це дивергентною продукцією, бо рух думки йде від однієї точки в різні боки.
Конвергентне мислення: звуження до рішення
Конвергентне мислення запускається завданням із заздалегідь відомою або перевірюваною відповіддю: розв’язати рівняння, вибрати постачальника за ціною, знайти помилку в коді. Тут цінність у швидкості й точності. Кількість варіантів значення не має. Конвергентна продукція рухається у зворотному напрямку відносно дивергентної: багато вхідних даних сходяться до одного виходу.
Чотири критерії, за якими оцінюють дивергентне мислення
Гілфорд запропонував вимірювати дивергентне мислення не за принципом «правильно чи ні», а за чотирма критеріями: швидкість, гнучкість, оригінальність і розробленість. Різницю між цими критеріями видно на прикладі одного й того самого завдання, класичного для тестів цього типу: назвати якомога більше застосувань скріпки.
| Критерій | Що вимірює | Приклад для завдання «застосування скріпки» |
|---|---|---|
| Швидкість | кількість ідей за відведений час | 12 варіантів за дві хвилини |
| Гнучкість | кількість різних категорій, до яких належать ідеї | 12 ідей укладаються у 4 категорії: інструмент, прикраса, деталь механізму, матеріал для творчості |
| Оригінальність | рідкісність ідеї порівняно з типовими відповідями групи | тримач для паперу типовий, електрод для саморобного зарядного пристрою рідкісний |
| Розробленість | деталізація конкретної ідеї | «зробити антену» проти «розігнути скріпку в пряму лінію і закріпити на приймачі як подовжувач штатної антени для FM-діапазону» |
Розрахунок гнучкості показує, чому сама кількість ідей мало важить без другого критерію. Із 12 ідей, розподілених на 4 категорії, середня наповненість категорії дорівнює трьом ідеям. Якщо ті самі 12 ідей стосуються тільки однієї категорії, наприклад «інструмент», гнучкість дорівнює 1, хоча швидкість лишається тією самою величиною 12. Високий бал за швидкістю і низький за гнучкістю означає, що людина варіює деталі всередині одного підходу і рідко переходить між різними підходами.
Як конвергентне мислення вимірюють окремо від дивергентного
Дивергентне мислення перевіряють завданнями на кількість варіантів, а для конвергентного традиційно застосовують протилежну конструкцію: тест віддалених асоціацій, розроблений Сарноффом Медником у 1962 році. Учаснику дають три слова, що на перший погляд не пов’язані одне з одним, і просять знайти четверте слово, яке утворює стійке словосполучення з кожним із трьох. Класичний приклад англійською мовою: cream, skate, water сходяться до слова ice, бо ice cream, ice skate і ice water є усталеними сполученнями в мові.
Тест влаштований так, що перше слово, яке спадає на думку, часто виявляється неправильним, і розв’язання вимагає відкинути очевидну асоціацію на користь віддаленішої. Одне з досліджень валідності тесту серед дітей зафіксувало кореляцію 0,07 між результатами тесту віддалених асоціацій і окремим тестом на дивергентне мислення. Кореляція такого розміру означає практичну відсутність статистичного зв’язку між двома показниками. Тест краще описувати як міру конвергентних вербальних асоціацій, а не загальної творчості, хоча в популярних матеріалах його часто підписують саме як «тест на креативність». При цьому сам тест внутрішньо стабільний: Меднік повідомляв коефіцієнт надійності 0,92 для однієї вибірки студенток і 0,91 для вибірки студентів. Висока стабільність результату не суперечить слабкому зв’язку з дивергентним мисленням: тест послідовно вимірює одну й ту саму здатність, просто це не та здатність, яку йому іноді приписують.
Дивергентне мислення не дорівнює креативності
Дивергентне мислення часто ототожнюють із креативністю загалом, хоча це не одне й те саме. Дивергентне мислення є вимірюваним компонентом: тестом на кількість і розмаїття ідей за обмежений час. Креативність є ширшим результатом і включає ще оцінку ідей, знання предметної області та мотивацію довести ідею до втілення. Людина може показати високу швидкість і гнучкість на тестовому завданні і при цьому не створити жодного реально нового продукту. Творчий результат вимагає ще конвергентної фази відбору й доопрацювання.
Чому одне без іншого не працює
Дивергентна фаза без конвергентної не закінчується рішенням, лише накопиченням варіантів. Конвергентна фаза без дивергентної звужує вибір до того, що спало на думку першим, і пропускає варіанти, які вимагали б спершу розширення поля пошуку. Дизайнери описують такий робочий цикл як подвійний ромб: спершу розширення при дослідженні проблеми, потім звуження до формулювання завдання, тоді нове розширення при пошуку варіантів рішення, і нарешті нове звуження при виборі й доопрацюванні одного рішення.
Найчастіша помилка команд це пропуск першого розширення. Команда одразу звужує рішення для проблеми, яку ще не дослідила, і на виході отримує технічно грамотний, але незатребуваний продукт. Помилка не у виборі поганого рішення, а в тому, що звужувати почали до того, як з’явився повний набір варіантів.
Де застосовується на практиці
Мозковий штурм і метод шести капелюхів заточені під дивергентну фазу: вони знижують внутрішню критику і піднімають швидкість генерації варіантів. Дерево рішень і матриця пріоритизації заточені під конвергентну фазу: вони структурують звуження серед уже наявних варіантів, нових не додають. Змішування інструментів двох фаз в одному етапі гасить дивергентну фазу передчасно. Приклад: критика ідей одразу під час мозкового штурму зменшує кількість варіантів, які встигають з’явитися до переходу в звуження.
Дивергентне і конвергентне мислення в українській школі
Державний стандарт базової середньої освіти не використовує терміни Гілфорда напряму, але серед наскрізних умінь, спільних для всіх ключових компетентностей, називає творчість поряд із критичним та системним мисленням. Творчість у формулюванні стандарту ближча саме до дивергентної складової: генерування варіантів, тоді як критичне мислення ближче до конвергентної перевірки і відбору. Поділ цих двох умінь у стандарті на окремі пункти прямо не посилається на Гілфорда. По суті стандарт повторює його логіку: одне вміння відповідає за розширення поля варіантів, інше за звуження і перевірку.
Як розвивати обидва типи мислення
Розвиток дивергентного мислення вимагає завдань без єдиної відповіді і часового ліміту, що не дає зупинитися на першому варіанті. Приклади: список альтернативних застосувань предмета за дві хвилини, десять заголовків до одного тексту, три різні причини однієї події. Розвиток конвергентного мислення вимагає протилежного підходу: явного критерію відбору, сформульованого до перегляду варіантів, не під час нього. Хто формулює критерій після того, як побачив варіанти, підганяє критерій під бажаний варіант замість того, щоб відбирати за критерієм.
Обмеження підходу
Тест на дивергентне мислення передбачає творчий результат слабко: висока швидкість генерації ідей на тестовому завданні не гарантує реального творчого результату в професійній роботі, де на нього впливають ще обсяг фонових знань, час і мотивація довести ідею до кінця. Поділ на дві фази також не пояснює, чому та сама людина показує різні результати в різних предметних сферах. Дивергентне мислення в дизайні і дивергентне мислення в бухгалтерському обліку спираються на різний обсяг фонових знань, не тільки на загальну здібність розширювати поле варіантів.
