Колядка і щедрівка відрізняються за трьома ознаками одразу: коли її співають, кого і за що прославляють та яким рядком закінчують кожен куплет. Колядка звучить у різдвяну ніч і прославляє народження Христа. Щедрівка звучить увечері 13 січня, напередодні Старого Нового року, і бажає господарю багатого врожаю, здоров’я родині та приплоду худоби.
Обидві пісні належать до зимового обрядового циклу, тому їх часто плутають, особливо коли йдеться про конкретний твір. Нижче різниця розписана по кожному пункту окремо, разом із поясненням, звідки вона взялася.
Дата: різдвяна ніч проти Щедрого вечора
Колядки виконують під час Святвечора і в саму ніч Різдва. Щедрівки лунають увечері 13 січня, у ніч, яку в народі називають Щедрим вечором або Меланки. Ця дата прив’язана не до церковного свята, а до Старого Нового року, тобто Нового року за юліанським календарем.
Різниця у 13 днів між юліанським і григоріанським календарем не випадкова цифра, а результат арифметики. Григоріанський календар пропускає високосний рік у столітніх роках, які не діляться на 400, юліанський цього правила не має. За період з 1900 по 2100 рік це дало розбіжність рівно у 13 діб. 1 січня за юліанським календарем випадає на 14 січня за григоріанським, тому вечір напередодні, 13 січня, і став Щедрим вечором. Після 2100 року розбіжність зросте до 14 днів, і дата зсунеться ще на добу.
Зміст: народження Христа проти побажання добробуту
У колядці смисловий центр один: народження Ісуса Христа, прихід Спасителя, чудо у Вифлеємі. Навіть побутові колядки з мотивами весняної роботи в полі вибудувані навколо цієї події.
Щедрівка Різдво не згадує. Її текст обіцяє господареві багатий урожай, приплід худоби, рій бджіл, здоров’я дітям і вигідне заміжжя дочкам. Це пісня радше про землю і господарство, ніж про віру.
Приспів, який видає жанр одразу
Найшвидший спосіб відрізнити щедрівку на слух, це приспів. Майже кожна щедрівка закінчує куплет однією й тією самою формулою.
Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на весь вечір
традиційний приспів щедрівки
Колядки такого єдиного приспіву не мають, у різних піснях він різний або відсутній зовсім. Композиція колядки традиційно складається з чотирьох частин: заспіву, власне колядки, поколяді, тобто завершення з побажанням, і приспіву. З часом поколядь відокремилася і почала існувати як самостійне віншування, яке колядники промовляють окремо від пісні.
Звідки взялися дві окремі традиції
Обидва обряди старші за християнство. Колядування пов’язане зі святом зимового сонцестояння, яке предки називали святом Коляди і присвячували народженню нового сонця. Щедрування виникло як окремий новорічний звичай, коли співаки обходили двори, прославляли господарів піснею і отримували за це частування.
З приходом християнства обряди не зникли, а наклалися на нові свята. Колядки набули біблійних мотивів і прив’язалися до Різдва. Щедрівки зберегли дохристиянський зміст майже без змін, тому в них немає згадок ні про Христа, ні про церкву.
Різницю видно навіть у назвах вечері, яка передує кожній пісні. Вечерю 13 січня називали «щедрою кутею», тому й пісні того вечора стали щедрівками. Святвечірню кутю 6 січня, навпаки, називали «пісною» або «бідною», бо вона ще припадала на завершення різдвяного посту. Перше ґрунтовне наукове дослідження обох жанрів опублікував мовознавець Олександр Потебня 1887 року. Його праця називалася “Пояснення українських і споріднених із ними пісень”, і другий том цього видання присвячений саме колядкам і щедрівкам.
Як реформа церковного календаря 2023 року змінила дату колядування
До 2023 року дата 7 січня для Різдва не викликала запитань. Синод Православної церкви України дозволив парафіям служити за новоюліанським календарем ще 18 жовтня 2022 року, а Помісний собор ПЦУ 27 липня 2023 року затвердив перехід з 1 вересня того ж року. Українська греко-католицька церква ухвалила аналогічне рішення в лютому 2023 року, теж із переходом з 1 вересня.
Для парафій, які перейшли на новий календар, Різдво тепер випадає на 25 грудня, і колядки лунають у ніч на 25 грудня, а не на 7 січня. Парафії, які зберегли юліанський календар, зокрема Українська православна церква, колядують за старою датою. Дату щедрування ця реформа не зачепила: Старий Новий рік лишився 13 січня, бо він прив’язаний не до церковного свята, а до різниці між календарями, яку собор не встановлював і змінити не міг.
Державне свято змінили окремим законом, а не церковним рішенням
Рішення церков перейти на новоюліанський календар саме по собі не скасовувало державний вихідний 7 січня: церква і держава в Україні змінюють свої календарі окремими процедурами. Верховна Рада ухвалила законопроєкт №9431 14 липня 2023 року, президент підписав закон 28 липня 2023 року. Відповідно до нього державне свято Різдва Христового перенесене на 25 грудня, а вихідний день 7 січня скасований.
Разом з датою Різдва цей закон переніс ще два свята. День Української Державності перейшов з 28 липня на 15 липня, а День захисників та захисниць України, з 14 жовтня на 1 жовтня. Старий Новий рік, 13 січня, державним святом не був і не є, тому щедрування завжди лишалося вечірньою традицією після робочого дня, а не приводом для вихідного.
Найпоширеніша помилка: “Щедрик” не колядка
“Щедрик” Миколи Леонтовича в англомовному світі відомий як різдвяна колядка Carol of the Bells і саме так сприймається за межами України. Текст пісні про ластівку, яка приносить господарю звістку про прибуток і рясний врожай, є типовою щедрівкою, у ній немає жодного релігійного мотиву. Плутанина вкоренилася настільки, що навіть в україномовних джерелах твір іноді підписують колядкою.
Причина в перекладі: у західній традиції зимові обрядові пісні узагальнено називають одним словом carol, тому український поділ на колядку і щедрівку в перекладі губиться.
Кому співали і хто виконував
Колядники традиційно ходили гуртом у ніч на Різдво, носили з собою вертеп або зірку і колядували під вікнами, отримуючи частування. Вертеп, двоповерхова дерев’яна скриня, на верхньому ярусі показував біблійну драму про народження Христа. На нижньому ярусі йшла побутова й часто сатирична інтермедія, яка щоразу мінялася залежно від місцевості й дотепності вертепника. Щедрувальники обходили двори напередодні Старого Нового року. Пісню підбирали під адресата: окрему щедрівку співали господареві, окрему господині, окрему для хлопця і окрему для дівчини на виданні, з побажанням вдалого одруження.
Засівалки: третя пісня, яку плутають з першими двома
Засівалки, або посипалки, співають вранці 14 січня, коли за старим календарем настає власне Новий рік, і виконують їх діти, обсипаючи господарів зерном. За змістом побажання близькі до щедрівок: достаток, урожай, здоров’я, але приспів інший.
Сію, вію, посіваю, з Новим роком поздоровляю
традиційний приспів засівалки
Отже, у зимовому циклі не дві пісні, а три. Колядка прив’язана до різдвяної ночі, щедрівка до вечора 13 січня, а засівалка до ранку 14 січня.
Регіональні відмінності, які варто врахувати
Наведений поділ описує загальноукраїнську традицію, зафіксовану фольклористами. У конкретних регіонах приспіви, мелодика і навіть терміни різняться: подекуди щедрівками називають узагалі всі новорічні обходові пісні, включно з тими, що за структурою ближчі до колядок. Дослідники фольклору фіксують такі розбіжності по областях, тому для окремого села чи роду пісень локальна назва може не збігатися із загальною схемою, наведеною вище.
| Ознака | Колядка | Щедрівка |
|---|---|---|
| Коли співають | Різдвяна ніч, 25 грудня або 7 січня залежно від календаря парафії | Ввечері 13 січня, Щедрий вечір |
| Головна тема | Народження Христа | Побажання врожаю і достатку |
| Приспів | Єдиного немає, варіюється від пісні до пісні | Щедрий вечір, добрий вечір |
| Походження | Свято зимового сонцестояння, згодом поєднане з Різдвом | Дохристиянський новорічний обряд |
| Хто виконує | Колядники, зазвичай з вертепом чи зіркою | Щедрувальники, окремо для кожного члена родини |
| Структура куплету | Заспів, власне колядка, поколядь, приспів | Куплет з незмінним приспівом |
Що не встановлено остаточно
Точний рік виникнення обох обрядів фольклористи не називають: колядування і щедрування існували в дохристиянській усній традиції задовго до перших писемних згадок про них. Переказ про богиню Коляду, яка нібито народжувала нове сонце у водах Дніпра, лишається легендою без документального підтвердження, тому подавати його як встановлену міфологію некоректно. Так само не встановлено, у якому саме селі Микола Леонтович записав народну мелодію “Щедрика”: дослідники називають і Поділля, і конкретне село Підлісці на Ізяславщині, обидві версії лишаються рівноправними.
