Розмір волейбольного майданчика

Питання розміру волейбольного майданчика здається простим, поки не почнеш реально розмічати площадку, чи то в школі, чи для аматорського турніру в дворі. Я свого часу допомагав розмічати кілька шкільних залів під волейбол, і саме там з’ясовується, що крім банальних 18 на 9 метрів є ще купа нюансів, про які на перший погляд навіть не задумуєшся, вільна зона, висота стелі, ширина ліній. Розберемо все по порядку, включно з тим, що часто пропускають в інших матеріалах.

Базові розміри, з яких усе починається

Стандартний волейбольний майданчик для гри у приміщенні, це прямокутник 18 метрів завдовжки і 9 метрів завширшки. Сітка ділить його рівно навпіл, тож кожна команда отримує площадку 9 на 9 метрів. Загальна площа ігрової зони виходить 162 квадратні метри, цифра, яку часто наводять у довідниках, хоча на практиці вона мало кому потрібна, окрім хіба будівельників покриття.

А ось цю деталь чомусь регулярно забувають

Мало хто в мережі детально пояснює, що сам майданчик 18х9 це ще не весь простір, потрібний для гри. Навколо нього обов’язково має бути вільна зона, і для звичайних змагань це щонайменше 3 метри з кожного боку, а от для змагань світового рівня FIVB вимагає вже значно серйозніший запас, 5 метрів з боків і 6,5 метра за лицьовими лініями. Тобто якщо плануєте будувати чи розмічати корт, орієнтуватися лише на цифру 18х9 і забити стінами впритул, це помилка, гравці просто не матимуть куди відбігати за м’ячем біля краю.

Так само важлива і висота стелі над майданчиком. Для звичайного залу мінімум становить 7 метрів вільного простору, а от для елітних турнірів планка піднімається аж до 12,5 метра, щоб високий пас чи подача не билися об конструкції даху.

Розмітка, товщина і кольори ліній

Усі лінії на майданчику мають бути одного кольору, контрастного до покриття, найчастіше білого чи блакитного, і завширшки 5 сантиметрів. Важливий момент, який плутає багатьох новачків суддівства: самі лінії входять у розміри ігрового поля, тобто якщо м’яч влучив у лінію, а не пролетів повз неї, це вважається влучанням у майданчик, а не аутом. Центральна лінія проходить прямо під сіткою і ділить поле на дві рівні половини по 9х9, а ще є лінія атаки, розташована за 3 метри від центру, вона позначає межу передньої зони для гравців задньої лінії.

Сітка і її параметри

Сітка завширшки 1 метр і завдовжки 9,5 метра, тобто трохи довша за саму ширину майданчика, щоб надійно закривати обидві бічні лінії. Висота встановлення різна для чоловічих і жіночих змагань, 2,43 метра для чоловіків і 2,24 метра для жінок, хоча для юніорських і ветеранських категорій ці цифри можуть змінюватися. Розмір чарунки сітки теж регламентований, 10 на 10 сантиметрів для класичного залового волейболу.

Звідки взялися саме такі цифри

Цікаво, що сучасні 18х9 метрів це вже далеко не перша версія розмірів. Коли волейбол тільки зʼявився в США у 1897 році, майданчик був суттєво меншим, приблизно 15,1 на 7,6 метра, а сітку вішали на висоті 198 сантиметрів. Стандартизацію до нинішніх параметрів провела вже пізніше саме Міжнародна федерація волейболу, і відтоді ці цифри не змінювалися десятиліттями, що само по собі рідкість для спорту, який постійно щось коригує в правилах.

Пляжний волейбол, це вже зовсім інша історія

Тут розміри помітно менші, майданчик становить 16 на 8 метрів замість звичних 18х9, а рішення про такий стандарт FIVB ухвалила ще у 1999 році. Логіка проста: на піску бігати важче, тому й майданчик компактніший. Сітка для пляжного варіанту теж коротша і вужча, 8,5 на 0,8 метра, а от висота сітки лишається такою самою, як і в залі, 2,43 для чоловіків і 2,24 для жінок. Навіть чарунка сітки в пляжному варіанті трохи більша, 14 на 14 сантиметрів.

Що з цим робити на практиці

Якщо плануєте розмітити майданчик самостійно, для школи, спортивного табору чи просто дворового турніру, головне не економити на вільній зоні. Навіть якщо немає фізичної можливості витримати повні 5-6,5 метра як для елітних змагань FIVB, спробуйте закласти хоча б мінімальні 3 метри з кожного боку, це той запас, без якого травми при відбіганні за м’ячем стають майже гарантованими. У шкільних залах, де простору обмаль, часто йдуть на компроміс і скорочують вільну зону до 2 метрів, і це працює, хоча офіційно не відповідає жодному стандарту FIVB.

Наостанок

Цифра 18 на 9 метрів це те, що знає майже кожен, хто хоч раз тримав волейбольний м’яч у руках. Але реальна розмітка корту, це трохи більше за просто два числа, тут і вільна зона, і висота стелі, і товщина ліній, і навіть історія того, як ці параметри взагалі з’явилися. Якщо готуєтеся будувати чи розмічати власний майданчик, тримайте в голові саме комплекс цих вимог, а не лише базові габарити поля.