Волейбол винайшов Вільям Джордж Морган, викладач фізичного виховання YMCA в місті Голіок, штат Массачусетс. Це сталося у 1895 році, коли Морган шукав менш контактну альтернативу баскетболу для чоловіків середнього віку.
Хто такий Вільям Морган
Морган народився 23 січня 1870 року в Локпорті, штат Нью-Йорк. Він навчався в YMCA Training School у Спрінгфілді, де його одногрупником був Джеймс Нейсміт, який 1891 року вигадав баскетбол. Після випуску Морган рік працював фізінструктором у YMCA міста Оберн, штат Мен, а влітку 1895 року перейшов на посаду директора фізичного виховання в Голіоку. Саме там він зіткнувся із задачею, яка й привела до нової гри. Чоловіки старшого віку, що відвідували спортзал, скаржилися на надмірне навантаження від баскетболу, який набирав популярність буквально в сусідньому місті.
Як з’явилася гра: що Морган узяв звідки
Морган не проектував гру з нуля, а зібрав її з елементів, які вже існували. Сітку він запозичив у тенісу, підвісивши її на висоті приблизно 198 см, трохи вище голови середнього чоловіка. Кількість гравців у команді спочатку не обмежувалася, а межі майданчика становили 7,6 на 15,2 метра. Роботу руками без ударів по м’ячу ногами чи тілом Морган узяв із гандболу. За власними словами Моргана, першою ідеєю був теніс, але той вимагав ракеток і додаткового приладдя, тому лишилася тільки ідея сітки. Гру назвали “мінтонет”, від слова “minton” як відсилки до бадмінтону і “net” як сітки.
М’яч, який довелося замовляти окремо
З м’ячем у Моргана виникла окрема проблема. Камера від баскетбольного м’яча виявилася занадто легкою і повільною, а цілий баскетбольний м’яч, навпаки, надто великим і важким для гри через сітку. Тому Морган звернувся до фірми A.G. Spalding & Bros, яка виготовила окремий м’яч на своїй фабриці біля міста Чикопі в Массачусетсі. Готовий м’яч мав шкіряне покриття і гумову камеру всередині, обхват від 63,5 до 68,6 см і вагу від 252 до 336 грамів. Різниця між нижньою і верхньою межею ваги становить 84 грами, це майже третина від меншого показника, тобто перші стандарти навмисно залишали виробникам широкий допуск.
Демонстрація 1896 року і нова назва
Навесні 1896 року в YMCA College у Спрінгфілді відбулася конференція директорів фізичного виховання YMCA. Ініціатором виступив доктор Лютер Гейлсі Гулік, керівник відомчої школи фізичної підготовки. Морган привіз до Спрінгфілда дві команди по п’ять чоловіків, капітанами яких були мер Голіока Джей-Джей Каррен і начальник місцевої пожежної охорони Джон Лінч. Після демонстрації професор Альфред Т. Гелстед звернув увагу на те, що суть гри полягає в перекиданні (“volley”) м’яча через сітку, і запропонував нову назву: “Volley Ball”. Морган погодився і передав учасникам конференції рукописні правила. Короткий опис гри з’явився в липневому номері журналу “Physical Education” за 1896 рік, а самі правила увійшли до першого офіційного довідника Північноамериканської атлетичної ліги YMCA 1897 року.
Дата винаходу: чому “9 лютого 1895” не витримує перевірки
Практично кожен український текст про історію волейболу називає точну дату: 9 лютого 1895 року. Ця цифра походить зі статті української Вікіпедії, яка сама позначена як неперевірена, і звідти розходиться по десятках сайтів без жодного посилання на першоджерело. Проблема в тому, що ця дата суперечить кадровим записам самого Моргана.
Міжнародна зала слави волейболу в Голіоку провела архівне розслідування і встановила: Морган пропрацював у YMCA міста Оберн аж до серпня 1895 року, а посаду фізичного директора в Голіоку офіційно обійняв лише 30 серпня 1895 року. Лютнева дата станом на 1895 рік фізично неможлива, бо на той момент Морган ще навіть не працював у Голіоку. Сам Морган у власних спогадах завжди називав лише рік без числа і місяця та описував подію як зимову. Звідси випливає найімовірніший період: грудень 1895 року замість лютого. Цю версію непрямо підтверджує стаття в “Holyoke Daily Transcript” за липень 1896 року, де серед засновників гри названо також доктора Френка Вудса.
Розбіжність показова сама собою: десятки сайтів повторюють число з точністю до дня, хоча першоджерело цього числа ніколи не існувало.
Від правил 1895 року до сучасних: різниця в цифрах
Порівняння початкових параметрів гри з чинними правилами FIVB показує, наскільки виріс масштаб гри за понад століття.
| Параметр | 1895 рік | Чинні правила FIVB | Зміна |
|---|---|---|---|
| Висота сітки | 198 см | 243 см (чоловіки) / 224 см (жінки) | +22,7% / +13,1% |
| Розмір майданчика | 7,6 × 15,2 м | 9 × 18 м | +18,1% по кожній стороні |
| Гравців у команді на майданчику | без обмежень (5 на демонстрації 1896 року) | 6 | стандартизовано 1918 року |
| Дозволені дотики до м’яча поспіль | без обмежень | 3 | стандартизовано 1922 року |
Розрахунок висоти сітки і розміру майданчика дає майже однакове зростання, приблизно 18% для довжини і ширини майданчика, бо початкове співвідношення сторін 2 до 1 збереглося без змін. Сітка для чоловіків виросла сильніше за сітку для жінок, оскільки жіночий стандарт закріпили пізніше і вже з поправкою на середній зріст гравчинь.
Як гра стандартизувалась: 1916-1922 роки
До середини 1910-х волейбол лишався набором локальних варіацій без єдиних правил. Перелом стався у 1916 році, коли до руху приєдналася Національна студентська атлетична асоціація США (NCAA), опублікувавши власні правила разом із серією статей у “Spalding Volleyball Guide”. Того ж року автор гіда Роберт К. Каббон оцінив загальну кількість гравців у США приблизно у 200 тисяч осіб, з яких близько 70 тисяч припадало на YMCA, 50 тисяч на жіночу YWCA, 25 тисяч на школи і 10 тисяч на коледжі. У 1918 році кількість гравців на майданчику вперше офіційно обмежили шістьма особами, а у 1922 році встановили ліміт у три дотики м’яча поспіль однією командою. У 1952 році Адміністративний комітет американської волейбольної асоціації USVBA проголосував за написання назви одним словом, “Volleyball” замість “Volley Ball”, хоча саму абревіатуру організації змінювати не стали.
Поширення у світі: перші два десятиліття
Гра розповсюджувалася каналами YMCA швидше за офіційну кодифікацію правил. У 1900 році Канада стала першою іноземною країною, яка офіційно перейняла волейбол. Далі гру завезли в Японію у 1908 році, на Філіппіни у 1910 році, а також у Китай, Бірму, Мексику і низку країн Південної Америки. У 1913 році волейбол увійшов до програми перших Далекосхідних ігор у Манілі. Саме в Азії довгий час грали за окремими “правилами Брауна”, які передбачали 16 гравців у команді замість шести, щоб дати змогу брати участь у матчі більшій кількості людей одночасно.
Поширена плутанина навколо походження гри
Волейбол іноді називають похідною від німецької гри “Faustball” (кулачний м’яч), і це частково правда. Морган визнавав, що орієнтувався на подібні ігри з м’ячем через перешкоду, коли обмірковував правила. Faustball має інші розміри майданчика та інший спосіб удару по м’ячу, а розвивався він окремо в Європі задовго до 1895 року. Тому коректніше говорити про спільний прообраз ігор із сіткою, а не про пряме запозичення правил.
Друга плутанина стосується самої назви: “мінтонет” і “волейбол” це не дві різні гри, а одна й та сама гра до і після перейменування 1896 року. Ключові правила між цими двома назвами практично не змінилися.
Що не встановлено остаточно
Точний день і місяць першої гри 1895 року документально не зафіксовано, є лише обґрунтована реконструкція за кадровими записами Моргана. Роль доктора Френка Вудса в розробці перших десяти правил гри архівні матеріали зали слави підтверджують, але масштаб його особистого внеску порівняно з Морганом джерела не деталізують.
